Feb. 21st, 2013

dziga: (doll)
Моя дівчинка, мій снігельочок (равличок на шведській), моє чудовисько, мій монстрик, коротше, усе моє, на що тільки моя фантазія здатна (може, краще, щоб сторонны вуха того не чули:))
З кожним днем я все більше закохуюся в неї, найулюбленіше зайняття – безперестанку її тиснути в обіймах))) За цей місяць вона навчилася реготати, коли я вперше це побачила, просто розплакалася від щастя – Боже, ця малявка сміється до МЕНЕ!!! Я ледь не брикнула від щастя (думаю, мами мене зрозуміють, це ж цілком нормально брикати від щастя, правда?:) Заради таких хвилин можна пережити усі труднощі.
Моментів, коли «краще втопитися і не мучитися» стає все менше (може, справді ці коліки на третьому місяці закінчуються?) Знаєте, природа якось аж занадто мудро зробила, що малеча кричить на таких частотах, що її не сила зігнорувати, дах зносить тільки так. Як борюся? Спочатку закривалася в туалеті і брала себе в руки, потім вже не закривалася в туалеті, а тримала її на руках, танцювала, співала, а потім просто сідала з нею і починала розповідати, як щасливо ми заживемо, коли вона виросте і вже не буде кричати, розповідала про найші майбутні подорожі, про нашу велику любов, про те, як ми разом будемо ходити в кіно, як ми будемо зранку пити разом каву, а потім іти гуляти, зовсім по-дівчачи віддаватися шопінгу, радячи одна одній, що краще купити, а потім будемо сміятися з того, що все-таки ми зовсім не те одна одній нарадили…. І знаєте, це допомагало мені прийти до тями і розуміти, що усі ці крики пройдуть, а залишиться щось важливіше (і якщо вже зовсім відверто, то не так вже багато вона кричить, ну, і якби банально це не звучало, але усвідомлення того, що так розвивається ЖИТТЯ мені теж допомагає:)
Зараз її найулюбленіша іграшка – Я!!! Таке кумедне створіння співає, танцює, а ще має довге волосся, за яке можна запросто потягати!!!  Ну, але краще мами є тільки… тато (та це вже зовсім інша історія:)
Взагалі я дуже перживала, як ми - два повернуті одне на одному створіння – зможемо вмістити в собі ще третє… Але виявляється, дуже навіть можемо, бо ми обоє стали повернуті ще на третьому)) А якщо серйозно, то з дитиною стає легше, коли усвідомлюєш, що це така ж особистість, як ти, їй усе цікаво, з нею варто і ТРЕБА все робити, що робиш ти, їй цікаво дивитися, як я мию посуд, як я прибираю чи готую їсти, головне, щоб це не довго тривало (тепер я надіюся, що їй буде так само цікаво дивитися, як я читаю чи пишу, та поки вона не в захваті від таких моїх зайнятьJ)
І ще я, мабуть, не дуже сучасна мама бо не дотримуюся ніяких методик виховання, і мені все одно, чи дитя буде в рік декламувати вірші, а в два цитувати «Війну і мир», але я дуже хочу, щоб вона була щаслива і любила себе не тому, що вона щось вміє, а тому що вона просто є, я хочу, щоб вона ніколи не сумнівалася в нашій до неї любові, бо я впевнена, що сумніви добрі в усьому, але тільки не в любові. Щось мені підказує, що це єдино правильний метод – жити з нею і любити (її, одне одного і світ навколо)!

ПС: сьогодні ідемо на її першу прививку, боюся, що там казати...
ПС2:ще подумалося, що якби я жила в Франції, то вже прийшлось би виходити на роботу, а свого Равличка віддавати в садок...бррррр, добре. що я не у Франції! 

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 04:21 am
Powered by Dreamwidth Studios