Apr. 11th, 2013

dziga: (bw_cigar)
В Швеції мені подобається багато речей, та є одна річ, яка мене вже давно непокоїть і я не можу зрозуміти, як же таке може бути. І ця річ - поховання. Справа в тім, що тут зазвичай ховають людину десь за місяць-півтора після смерті. До того часу лежить собі людина в моргу і чекає (вірніше рідні чекають) на похрвання.
Ось цей момент очікування мене напрягає найбільше. Як можна жити, щось робити, їсти, спати, ходоити на роботу, коли ти знаєш, що через місяць на тебе чекає похорон?
Вибачте за такі роздуми зранку, але мене це непокоїть вже декілька років, мушу десь це залишити.
dziga: (bw_cigar)
у доповнення до попередньої теми смерті і поховань.

Згадала, як розмовяла на цю тему зі своєю подругою (вона етнолог, так що їй моє занепокоєння дуже видалося цікавим), каже, що у мене відношення до смерті інше, у шведів воно дуже віддалене, вони ніколи не бачать мертвого тіла, серед опитаних дорослих, приблизно 60% ніколи в житті не бачили мертвого, бо у них ховають завжди у закритій труні, тобто усі, навіть найближчі родичі, коли приходять прощатися, приходять уже в церкву, тобто за місяць після смерті, вони вже змирилися, що людини нема, але самої мертвої людини не бачать і це нормально. Зате, як каже подруга, це глибша проблема, бо вони не розуміють, що це вже смерть і все, тобто у них процес оплакування і прощання так затягується, що катарсис наче і не приходить.

мда, день у мене якийсь такий...

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 04:28 pm
Powered by Dreamwidth Studios