dziga: (doll)
Сьогодні був перший візит у наш новий садок. Водив відповідно тато, бо він у нас в декреті, так що розповідаю з його слів: в групі 15 дітей (від 1 до 3 років, в основному всі, як Верончик:), три виховательки, дітям готують їжу в самому садку (бувають садки, де їжу привозять, так що це однозначно плюс! сьогодні були тюфтельки, мала зїла все, і на здивування всіх зїла і овочі, які до них додавалися:) Чомусь всі завжди дивуються, що Вероніка уплітає і овочі і фрукти, але що ж дивуватися, якщо вони такі смачні?:)) Вони сьогодні багато співали і танцювали, бо іде підготовка до якогось свята у травні, Вероніка була у захваті, коли я прийшла з роботи, вона і мені на біс танцювала! Потім вони ліпили з пластиліна і малювали (там є спеціальна кімната, їх одягають в спец.одяг і вони відриваються по повній, Вероні це теж сподобалося), ще у них є маленький басейник, де можна дуріти, як завгодно, тобто це більше калюжа, а не басейн, зате навколо нього розсипано - увага! - багато рожевої сочевиці, яку діти гребуть лопатами і усіляко граються. Вероніка знову ж так була у захваті і гребла її лопатами у всі сторони:) Виховательки кажуть, що постійно змінюють те, що розсипають, так діти знайомляться з усілякими текстурами, кольорами і розмірами. Потім дітиська спали. Засинали під класичну музику, наша теж заснула (на диво нас, батьків, я була впевнена, що вона ніколи не засне не вдома, але виховательки кажуть, що такого не буває, щоб хтось не спав:) Ці шведи точно шось знають! З якими батьками не говорила, усі кажуть, що діти садки дуже люблять і нічого дивного в тому, що наша просилася в садок в Вернамо, нема, що і тут таке буде. Дай Бог! Я цього дуже хочу!
dziga: (biaritz)
Ялинкова історія переходить в епопою - ми таки купили нову ялинку, вірніше, сосну! Надіємося, простоїть довше.
Треба було бачити Вероніку, яка побачила порожнє місце, коли ми забрали те опудалко, що лишилося від ялинки! Дитя не могло повірити своїм очам - привела мене в куток, де стояла ялинка і каже "ма", розводить ручками і "ма". Як так? Куди пішла? Потім почала плескати, щоб якимось дивом викликати ялинку назад.
Ну от як було не ставити нової? Га?))) (У нашого Т. була ідея забити і вже не вставити, але коли він побачив ці оченята, він зрозумів, що я як завжди права)
З масіками Різдво набуває іншого виміру, точно вам кажу!

Ось така тепер у нас сосна. Я надіюся, вона ще трошки випрямиться, а то якась схарапуджена вийшла))
sosna
dziga: (biaritz)
Вчора Вероніці виповнилося 13 місяців, я не можу повірити, що ми перевалили через рік!
Наше Равленя таке мімішне, як почалося це замилування з миті народження, так і продовжується, і мені цікаво, коли ця ейфорія від кожного її руху закінчиться (у Т. є версія, що це ніколи не закінчеться, і я схильна думати, що він правий:)

Взагалі мене вражає, як вона все мавпує, поведінку, рухи, жести, міміку, інтонації, все!!!
Зранку не можу почитати газету, бо дитя вимагає і собі))
papers

Добралася до моїх прикрас і тепер щодня мусить пройти кілька кіл прикрашання себе, а потім і мене. Головне, вона прекрасно розуміє, куди надягати намисто, куди браслети - от так надягне по браслету на кожну свою руку і ходить по хаті, милуєтсья)) Правда, вже порозривала деякі штуки, так що я тепер даю тільки ті, що суцільні. Інколи Вероніка прикрашає свої іграшки, особливо равлика, надягає йому на шию браслети і плескає в долоні, така краса виходить!
jewelery

Манюня знає, як називаються всі її іграшки, при чому навіть знає, як називаються зображання в книжечках, тільки ще сказати сама не все може, так коли їй кажеш "де зайчик?", вона шукає його в коробці і приносить саме зайчика, і так з усім. Декого, правда, називає, так у неї є смугастий зайчик, вона його називає "мімі", ну, і ми його вже так називаємо, тому як саме зайця вона його не ідентифікує, у неї є інший заєць для цього)

Ось з цією братією ми спимо:

toys

Мімі - той, що другий)

Внроніка чітко говорить "мама"
інколи каже "тата", але Толю частіше всього називає "мама"))
каже "на", коли щось дає
каже "ма", коли чогось немає
і "єєєєє", коли щось є))
себе називає "няня" (це скорочено від Ніка, видно)
лептоп називає "діді", бо ж там живе дідусь (а де ж дідусю ще жити:)

багато ходить, але інколи "забуває", що вміє на двох і переходить на чотири))

вже вміє вмикати телевізор, мій телефон, любить танцювати.

Улюблені іграшки - пірамідки, кубики, коробки (вона пакує чимось коробку, закриває, кричить "ма", потім відкриває і кричить "єєєє")

Любить людей, коли ми ходимо в кавярні чи ресторани, вона їсть все, що тільки бачить)) От вдома перебирає харчами, інколи мене це дістає. але я себе заспокоюю, що дитя не дурне, голодним воно не буде, захоче їсти - буде їсти. А взвгалі їсть все, що ми їмо. Особливо любить кашу молочну, спагетті і лосось.

Ще любить усю їжу в тюбику. Шкода, що так тільки фруктові пюре продають, інакше вона б зїдала усе. що туди запакують і я б була спокійна, що дитя наїлося:)

А це, я так розумію, перша любов Вероніки - Кортасар! У дівчинки гарний смак, мушу визнати))) Витягла якось собі з коробки листівок і носиться з ним, як з писаною торбою (хоч там і Кафка був з-поміж іншого мотлоху, наприклад, та вона вибрала саме Хуліо)

cortazar

Ось до такого життя ми докотилися за 13 місяців)
dziga: (doll)
Зовсім скоро Різдво, а до Різдва - нові казки! Ми з нетерпінням чекаємо на добру-добру казку про Вовчика-Колядника від Оксани Лущевської з чудовими ілюстраціями Світлани Балух! Особливо приємно буде нашій Веронічці (перша книжка присвячена і їй (з-поміж інших дітей:)
Дякую, Оксаночко!

Декілька сторінок можна погортати тут
https://issuu.com/bratske/docs/vovchyk_kolyadnyk/6?e=0

а через кілька днів можна купити в книгарнях)

Ну, все, тепер мама щось точно мусить дописати, щоб було гарною традицією присвячувати доці щось хороше:)
dziga: (kangoo_cute)
Колись я думала, що на рік малої я напишу великий пост, де поділюся усіма своїми враженнями щодо своєї нової ролі - мами. І от рік вже давно минув, а думок про цю роль якось... нема)) Ні, вони в мене були і в місяць малої, і в два, от тоді б я могла дуже-дуже багато написати, а зараз - жодних думок!

Та пост я таки напишу (бо дитя нарешті заснуло і я настільки виснажена нашим малим енерджайзером-несплюхом, що мені більше нічого не можеться, окрім як пости писати).
кому цікаво багато мамських літер під кат )
dziga: (doll)
У мене є ідея-фікс, що коли-небудь Равленя прочитає мій жж)) краще б це було, коли вона буде доросла)
Я б дуже хотіла почитати жж своєї мами, наприклад! Впевнена, що відкрилося б багато непізнаних сторін мамусіка.
Ех, а я його постійно закрити хочу. Хоч роздруковую кожен рік і рукописи наче не горять, але.... хай поки буде))
dziga: (me_flying)
Мала витягла з коробки пачку листівок, вибрала з пачки Кортасара і ніжно його цілує.
Обожнюю!


Ага, вже до мене несе) мабуть, і мені треба цілувати.
dziga: (jumping)
Равлику 21го виповнився її перший-перший рік! Наш перший ювілей (хоча це дуже дивно так рахувати день народження, бо я відчуваю, що з нами вона рік і 9 місяців, бо усі 9 місяців перед фактичним народженням ми вже мислили себе як «trinity»). Та все ж, рік поза маминим тілом – це ого-го який ювілей!
Отож, наш перший рік місяць за місяцем в картинках )
dziga: (biaritz)
Хай буде)

Originally posted by [livejournal.com profile] grennysmith at Багато чого з нас написано, і ще багато хороших ідей
Originally posted by [livejournal.com profile] snowwhite_bird at Как сделать своего ребёнка счастливым
Сохраню себе, как памятку. Лера, спасибо тебе за ссылку. Эта информация очень важна для меня сейчас.

Говорите своему ребенку:
Read more... )


Спрашивайте:
26. Почему ты думаешь это случилось?
27. Как думаешь, что будет если _____?
28. Как нам это выяснить?
29. О чем ты думаешь?
30. Какое у тебя самое приятное воспоминание за день?
31. Как думаешь, какое оно на вкус?

Показывайте:
32. Как сделать что-то, вместо того, чтобы запрещать это делать
33. Как свистеть в травинки
34. Как тасовать карты, сделать веер (домик)
35. Как резать еду
36. Как складывать белье
37. Как искать информацию, когда вы не знаете ответа
38. Привязанность к вашему супругу
38. Что заботиться о себе (ухаживать за собой) очень важно

Выделите время:
Read more... )


Я от від себе додам, як важливо дитині розповідати, яка вона була в дитинстві, як вона народилася, які перші слова сказала, як спала, і навіть, як зносила мозок))
Мені ніколи про це не розповідали особливо, ну, щось дуже фрагментарне, а тепер, коли мені дуже цікаво, як же все було у мами зі мною, нема кому розповісти. Тато розказує міфи про те, що я ніколи не плакала, спала без проблем, рано почала робити абсолютно все, ну, такий от ідеальний масьок (та от я йому не вірю, бо навряд чи він зі мною сидів 24 години на добу і навряд чи він вкладав мене спати в місяць чи в два, щоб судити про мою безпроблемність:) Хоча я вся така "татина доця", та все ж "прєлєсті" доводилося розгрібати не йому. А мама мені, мабуть, мало розповідала про дрібниці, бо вона взагалі не розповідала ні япро які труднощі, все мало бути супер-пупер, щоб не ранити мою тонку психіку. З одного боку, у мене виплекалася якась ідеальна картинка безстресового материнства і поведінки а ля "коня на скаку зупинити" (і це дуже допомагає у житті, я вам скажу), та з іншого боку, я б дуже хотіла знати, які я викидала коники і як мама з цим боролася. У мене є якись фрагменти з розповідей. як я зносила дах, коли не хотіла нічого їсти і все випльовоувала на своїх ближніх, та от мені б хотілося ще більше таких картинок. бо я прямо свою Вероніку в цьому бачу і мені смішно, коли вона тепер точно так само, як хомяк пре все за щоки (типу, ок, я зроблю, як ти хочеш), а потім все театрально випльовує зі страшною силою (ну, ясно, зроблю все одно по-своєму!)))
Так що у мене є цілий зошит, якого я вже списала наполовину з усіма її "особливостями", щоб не покладатися на память і щоб мені було про що їй розповідати (ну, в внукам, якщо що теж розказувати, якою була їхня мама і порівнювати:) Дай Бог, доживу!

Ігри

Nov. 2nd, 2013 08:05 pm
dziga: (doll)
У мене зараз одне в голові - як же цікавіше нам погратися!
Цьому я дуже тішуся, бо коли б ще у мене була така мега нагода?
У звязку з цим я нарила купу сайтів у пошуках натхнення. Ось тут виклала найцікавіші (щоб завжди були під рукою і з думкою про бліжніх), так що як кажуть шведи varsågod (тобто прошу):

http://www.racheous.com/montessori-at-home/

http://www.howwemontessori.com/

http://playfullearning.net/blog/

http://www.teachpreschool.org/

http://www.teaching2and3yearolds.com/

http://handsonaswegrow.com/

Якщо у когось є свої ресурси, діліться!
dziga: (jumping)
Я вас сьогодні заспамлю))
Виношу свій статус з фб, ха і тут побуде, так мені цього хочеться!
А знаєте, чого мені хочеться зараз найбільше? На якийсь рок-концерт, і так щоб зносило голову!

пс: Ми з масяньою влаштовумо собі концерти час від часу так, що у нас голову зносить, бо інакше голову би знесло від декрету, то вже краще хай від музики:) Я на початках було слухала виключно класику, як книжка пише, та потім вирішила, щось мені від тої класики сумно, і взагалі це не зовсім на мене схоже, а потім я почала вмикати "свою" музику! І що? І малій це сподобалося більше ніж моцарти і вівальді! моя дівчинка росте! Розуміє, що мамі треба!
dziga: (biaritz)
Дуже вже вони мені подобаються, хочу щоб були на згадку (Аньчику, дякую, що поділилася)

After 25 years practicing pediatrics, and caring for thousands of children, I've noticed some patterns that offer me a deeper vision of health. Here are some of those invaluable lessons:

1. Growth and development are not a race.

These days we’re in such a rush to grow up. In our mechanized, post-industrialized world of speed and efficiency, we've forgotten that life is a process of ripening. To get good fruit, you need to nourish strong roots. Pay attention to the ground that supports your child’s life: Go for a walk with your child, eat with your child, play together, tell him a story about your experience as a child.

2. Creating family traditions encourages strong roots and a healthy life.

This takes time and practice. Personal traditions are sacred because they promote exchanges that strengthen bonds of love and intimacy and build the kind of confidence that will carry your child through this world.

3. We grow in cycles.

There is a rhythm and pulse to each child’s life – sometimes fast and intense, sometimes slow and quiet. Just as each spring brings a renewed sense of appreciation for life, each stage of a child’s life is a time of new discovery and wonder. After all, learning is not just a process of accruing information. It's the process of transforming our ideas, and sometimes this requires forgetting in order to see with fresh eyes. Some children will take a step backward before making a giant leap forward.

Growing in cycles means that we don’t get just one chance to learn something. The same lesson will offer itself up to us again and again as we pass through the seasons of our life. There is deep forgiveness in this way of understanding childhood, which I find takes the pressure off parents to “get it right” the first time.

читати далі )
Звідси:
http://www.mindbodygreen.com/0-10250/11-things-i-wish-every-parent-knew.html
dziga: (reading_is_sexy)
Перечитую Фройда і розумію, скільки часу згаяно на читання спец.книжок про виховання, треба було одразу починати з хард кору!
Хоча, звісно, зараз читати Фройда - не те, що десять років тому, коли вірила його кожному слову)
Та все одно затягує!
Хоч не заради Веронічки я його зараз читаю (бо з нею якось і без Фройда можна розібратися), та якось все хочеться натягнути на неї, тепер от постійно думаю, як же вона буде виражати у діях ті "спогади" зі свого теперішнього сьогодення, які вона обовязково "забуде", але які будуть все одно присутні.
Коли я була вагітна, постійно думала, яка ж я буду мама, що ж робити, щоб не було інфантильних травм у моєї манюні, а зараз навіть про це не думаю. Усе якось так природньо, що я не розумію, звідки цим страхам про травми взятися. Я от собі подумала, що саме в материнстві мені дуже знадобилася моя (як я завжди думала занадто розвинена) емпатія (та, як життя показує, що саме в материнстві її забагато не буває!) Я відчуваю буквально все, що відчуває вона. Вживаюся з нею на 100%. Я зчитую бажання малої у їхньому зародку, помічаю кожну зміну, кожен порух її емоцій. Всі мами знають, що точно так само дитина відчуває маму. І це так класно, цьому ніхто не навчить, ніякі консультанти, ніякі книжки. Навіть Фройд! І це класно!!!
dziga: (biaritz)
Нещодавно Вероніка навчилася так гарно щось випрошувати, що я не можу намилуватися.
Я, правда, не завжди з першого разу потрапляю з відгадуванням, що ж саме вона хоче, бо вона випрошує поглядом і одночасним муканням, але от коли потрапляю, вона починає аплодувати! Ну, типу, підтримує мене, мовляв "молодець, дійшло нарешті!"
Так, зараз все випрошування починається з бананів і пряників, а далі буде більше (тільки встигай батькам працювати).
Але я якось не проти, якщо чесно, то навіть за.
Памятаю, коли вона була зовсім маленька і в перші три місяці зносила нам дах вечорами через коліки, я уявляла собі ідеальну (для мене!) картинку, що вона виросла, така красива доросла дівчинка, ми з нею ходимо по кав"ярнях, займаємося шопінгом, розказуємо одна одній про наші життя, і ми такі щасливі-щасливі (я навіть уявляла, в що ми вдягнені, які у нас зачіски, усе!)... і мені ставало легко і спокійно. Така моя мантра для заспокоєння, яка спрацьовувала завжди (зараз виніс мізків трапляється набагато рідше, тому до цієї мантри я звертаюся дуже рідко)... Не знаю, до чого я тут це згадала, але якось так подумалося.... Мене просто часто запитують друзі, як ми справляємося одні з малечою, якось всі одразу готові нас жаліти, але нам не так вже і важко, якщо чесно. Може, тому що у мене є ця мантра? Або тому що я завжди знала, що усі коліки минають (вони ж минули!), недоспані ночі і дні проведені в ліжку теж (якщо порівняти те, що було ще півроку тому і зараз, прогрес ого-го!), так само пройдуть усі зуби (вони ж виростуть!), і все інше пройде, зате залишиться найголовніше - ця масюпуня, яка буде моєю масюпунею, навіть тоді, коли виросте і стане цією красивою дорослою дівчинкою, з якою ми будемо ходити по кавярнях, займатися шопінгом і розказувати одна одній історії (з цією включно:)
dziga: (biaritz)
Сьогодні ходили з Веронікою на зустріч мамусь (татусь там, правда, теж був один, але він прийшов пізно, тож назву це зустріччю мамусь). Зустрічі організовують в приміщенні церкви, але, як нам усіляко наголошували, не треба бути віруючим, щоб приходити погратися.
Таких малюсьок, які ще не ходять, крім нашої, було ще двоє, усі ж інші діти трошки старші, такі, що вже навчилися ходити і навіть щось говорити. Одне дитя було ще зовсім маленьке, мабуть, кілька тижнів, воно собі лежало в автокріслі весь час, поки мама забавлялася з іншою дитиною.
Ми спочатку співали, потім танцювали, а потім у нас був чай-кава, а у діток - перекус і ігри.
Взагалі все було дуже мило, мені сподобалося.
Було дуже цікаво спостерігати за малою, як вона реагує на інших дітей - спочатко всіх пильно вивчала, а потім шла на контакт (хоча контакт такий мінімальний-погримати іграшкою перед іншим і спробувати забрати іграшку у іншого... прийшлося пояснювати, що іграшки в руках інших - це вже не наші іграшки і їх брати не можна, хоча я дуже сумніваюся, що з першого разу вона це зрозуміла).
Цікаво, що вона реально розуміє, що там говорять на іншій мові. От коли ми ходимо кудись на каву, в лікарню чи магазин, я навіть не помічала, що вона вловлює різницю у мові, а от тут помітила!
Вирок один - будемо продовжувати ходити туди і надалі, бо нам сподобалося!
dziga: (doll)
У неділю в нас була паелья, мала з тої паельї всі креветки виїла. Я навіть переживала, як це на ній позначиться, але сьогодні вже вівторок і масюня щаслива-здорова) так що тепер у нас є партнерка в поїданні морепродуктів)) вся в маму з татом!
Скоро на суші будемо разом ходити!
dziga: (biaritz)
Малявка взяла за моду спати у візочку, я цього так чекала, але от коли це прийшло, я трохи в шоці - бо вона спить в день тільки в візочку! Проходимо в день від 7 до 13 км (!!!), то ноги відвалюються, то хвіст спину ломить, але я тішуся, що дощ не падає, а то було б ще веселіше.

У нас уже приморозки, на траві іній уранці.

З Ікеї прийшов каталог на 2014 рік, а потім ще Жовті сторінки за 2014 прислали, я так обурилася, чому це вони так підганяють кінець 2013-го, аж потім дійшло, що таки скоро і справді новий рік. Цей рік пройшов якось особливо швидко, за спостереженнями за малою, я якось не помітила часу поза нею, якась повна прострація на рік.

Вероніка мене тепер годує і розчесує, це таке мімішне відчуття. Я як подумаю, що вона колись мені і розказувати щось буде, у мене голова іде обертом)
dziga: (doll)
Originally posted by [livejournal.com profile] cathgorch at В копилку идей.
Оригинал взят у [livejournal.com profile] janebr в В копилку идей.
Оригинал взят у [livejournal.com profile] _veda_ в В копилку идей.
Оригинал взят у [livejournal.com profile] lyonushka в Развивающие игры с крупой (манкой, гречкой, рисом...фасолью и макаронами)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] taberko в Развивающие игры с крупой (манкой, гречкой, рисом...фасолью и макаронами)
Сегодня столько говорят о пользе сенсорных игр и необходимости занятий с сыпучими веществами для развития мелкой моторики и речи, что повторяться не буду. Именно "кухонные" игры с манкой, гречкой, рисом, фасолью и макаронами я выбрала для открытия рубрики "Игры и занятия с Главным Читателем".

С нами на кухню... )
А еще, конечно, мы варим и едим каши. А вы с крупами что делаете?



dziga: (doll)
Ну, просто казка! завжди всім про це говорю, що дитя родиться у ВАШІЙ сімї! І жити дитині з вами, тому і рішення знаходить кожна сімя окремо, а не по єдиному стандарту "як книжка пише"!


Originally posted by [livejournal.com profile] natyak at Розумний підхід до сну і виховання загалом
Підписуюсь під кожним словом!

Originally posted by [livejournal.com profile] olkan at Последний раз про сон
Вот этим постом навеяло
http://olgapisaryk.livejournal.com/94087.html

При всем моем уважении к attachment parenting, и достаточной подкованности в научной основе теории привязанности, я зачастую вижу перекос в том, что вместо принципов, насаждаются как обязательные лишь одни из вариантов воплощения принципов в жизнь.

Физическая, эмоциональная, чувственная и далее по списку привязанности ребенка к родителям выстраиваются прежде всего вниманием родителей к потребностям своего ребенка И вниманием родителей к потребностям себя, двух взрослых людей.
Совместный сон, или грудное кормление до 4 лет, или любые иные манипуляции с ребенком хороши, когда понимается, почему это делается, и кому от этого хорошо, а не хороши, как абсолют.

Дети и родители адаптируются друг к другу, и в процессе этой адаптации здорово, когда никто не остается жертвой. Совершенно великолепно, когда вся семья 10 лет спит на матрасах на полу, а взрослые за сексом бегают в ванную. Ничего хорошего нет в том, когда при этом муж и жена чувствуют, что "терпят" в ожидании лучших времен. Конечно, всегда что-то терпеть приходится, на то мы и взрослые, но и долготерпение редко приводит к хорошим результатам.

Близость с ребенком - это не только совместный сон, и не всегда совместный сон. Я видела достаточно примеров, когда родители спят с ребенком, кормят долго и делают еще массу по нынешним временам правильных вещей, но при этом на другие потребности ребенка, особенно чуть подросшего, уже не так обращается внимание. С года ребенок начинает проявлять "волю", потребность в той или иной степени самостоятельности, решений. Конечно, еще в малой, но не менее важной для будущего создания более глубоких уровней привязанности. Я сама наблюдала картину, как полуторагодовалый малыш бесится, что ему помогают делать что-то, что он хочет делать сам, а мама хватает его на руки и пытается совать грудь, а он отталкивает и кричит. Не потому, что грудь - это плохо, а потому что ему нужна уже не только она. Но мама его не слышит, не слышит его первые важные попытки отстоять свою самость, она делает "по книжке".

Read more... )
dziga: (doll)
Тут щомісяця плановий огляд маляти в лікарні. Ходити туди одне задоволення. У нас дуже класна лікарка, завжди нас хвалить і мене підбадьорює, типу яка я ангажована мама, як я цікавлюся своїм зайцем і як роблю для неї усе, що тільки можна побажати. Мабуть, вона всім це каже, але я завжди іду від неї рада як слон)
А дівчинка наша у передпокої просто кайфувала, так багато дітей вона ніколи не бачила, до всіх сміялася і облазила кожний кутик кімнати, при цьому всі інші діти якось чемно сиділи)
І ще тут класно, що до лікаря приходиш на певний час і ніколи не треба чекати.
Я кайфую!

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 07:48 pm
Powered by Dreamwidth Studios