dziga: (biaritz)
Друзі, вітаю всіх з Новим 2014 роком!
Нехай він буде супер-крутим!
Щоб 2014 був набагато кращим за 2013! Щоб всі були здорові і щасливі!
Щоб ми дійшли туди, куди так довго йдемо! І щоб ця ціль була варта всього пройденого шляху! Ну, і щоб шлях був цікавезним і легким (якщо таке поєднання можливе, Світобудово, здивуй!)
Я вам і собі цього всього бажаю)

new year

Про себе додам, що моя поїздка в Берлін була офігезна! Ви вже всі бачили мою щасливу пичку на ФБ, так що додавати вже нема чого, тут і без слів все ясно) Дякую усім, хто зробив це свято можливим, і вимагаю продовження!!!

І ще одне "адміністративне" питання: З 1-го січня мене тут не буде рівно 100 днів, так що ви не дивуйтеся, що я нічого не пишу і не коментую, я просто не заходжу сюди.

Я буду читати приватні повідомлення, так що якщо я комусь треба, don't hesitate, як то кажуть.

Зустрінемося в квітні 2014! Він має бути прекрасним, я це відчуваю!
Ура!
dziga: (biaritz)
Тільки 15 грудня, може, і рано підбивати підсумки року, але є час зробити це саме зараз, тож користуюся цим шансом!

Поїхали )
dziga: (jumping)
Сьогодні купила новий записник-щоденник, будую нові плани і мрію про 2014 рік.
Ну його подалі цей 2013, хочу, щоб він скоріше лишився в минулому.
Здається, я ще ніколи так не чекала нового року! Відчуваю, він буде класним, я так само відчувала, що 2012 буде казковим, так що є привід вірити в краще.
Я вірю.
dziga: (biaritz)
Вперше за відсутності Т. на довгий період, я почувалася нормально, вперше не хотілося повіситися))
Нас часто запитують, як почуваються батьки, які виховують масіків абсолютно одні, без допомоги бабусь-дідусів-нянь і чи це важко, я зазвчичай відповідаю, що це неважко, бо дві дорослі людини абсолютно нормально справляються з одним масіком, а почуваються такі батьки таки героями, ага:))
Та мене ніколи ніхто не питав, як почувається мама, яка виховує своє чадо одна (а третю частину року я таки одна!), ну, ніхто не питає, та я відповім - така мама почувається супер-мега-пупер-героїнею! (Я хотіла написати всі слова з великих літер, але вирішила бути скромною:)
Та чим дитина стає старшою, я навіть героїнею себе перестаю відчувати, бо все стає легко, чи це обєктивно стає легше, чи це я так втягнулася, але вішатися не хочеться можна собі нормально жити.
Я для себе виробила формулу - коли Т. нема, я себе не навантажую, роблю те, що хочу, а не те, що треба, тобто я не думаю про дедлайни, навіть, якщо вони аж в скроні тиснуть, просто насолоджуюся - вяжу, вишиваю, читаю художку, дивлюся серіали, якщо хочу, то пишу щось чи читаю щось серйозне, якщо хочу лягаю з малою спати в 6 вечора і нехай весь світ зачекає! І так можна жити) (такий рецепт виживання:) Що цікаво, коли я так пробувала жити і з Т., то у мене від таких двох тижнів їхав мозок і просто вуха закручувалися, бо хотілося працювати, а не "байдики бити", от така я "непостійна натура".
Але що це я все про себе, і про себе? Ви тільки погляньте, яких Равлів нам Т. привіз!
Обожнюю!
ravlyky
dziga: (biaritz)
Хай буде)

Originally posted by [livejournal.com profile] grennysmith at Багато чого з нас написано, і ще багато хороших ідей
Originally posted by [livejournal.com profile] snowwhite_bird at Как сделать своего ребёнка счастливым
Сохраню себе, как памятку. Лера, спасибо тебе за ссылку. Эта информация очень важна для меня сейчас.

Говорите своему ребенку:
Read more... )


Спрашивайте:
26. Почему ты думаешь это случилось?
27. Как думаешь, что будет если _____?
28. Как нам это выяснить?
29. О чем ты думаешь?
30. Какое у тебя самое приятное воспоминание за день?
31. Как думаешь, какое оно на вкус?

Показывайте:
32. Как сделать что-то, вместо того, чтобы запрещать это делать
33. Как свистеть в травинки
34. Как тасовать карты, сделать веер (домик)
35. Как резать еду
36. Как складывать белье
37. Как искать информацию, когда вы не знаете ответа
38. Привязанность к вашему супругу
38. Что заботиться о себе (ухаживать за собой) очень важно

Выделите время:
Read more... )


Я от від себе додам, як важливо дитині розповідати, яка вона була в дитинстві, як вона народилася, які перші слова сказала, як спала, і навіть, як зносила мозок))
Мені ніколи про це не розповідали особливо, ну, щось дуже фрагментарне, а тепер, коли мені дуже цікаво, як же все було у мами зі мною, нема кому розповісти. Тато розказує міфи про те, що я ніколи не плакала, спала без проблем, рано почала робити абсолютно все, ну, такий от ідеальний масьок (та от я йому не вірю, бо навряд чи він зі мною сидів 24 години на добу і навряд чи він вкладав мене спати в місяць чи в два, щоб судити про мою безпроблемність:) Хоча я вся така "татина доця", та все ж "прєлєсті" доводилося розгрібати не йому. А мама мені, мабуть, мало розповідала про дрібниці, бо вона взагалі не розповідала ні япро які труднощі, все мало бути супер-пупер, щоб не ранити мою тонку психіку. З одного боку, у мене виплекалася якась ідеальна картинка безстресового материнства і поведінки а ля "коня на скаку зупинити" (і це дуже допомагає у житті, я вам скажу), та з іншого боку, я б дуже хотіла знати, які я викидала коники і як мама з цим боролася. У мене є якись фрагменти з розповідей. як я зносила дах, коли не хотіла нічого їсти і все випльовоувала на своїх ближніх, та от мені б хотілося ще більше таких картинок. бо я прямо свою Вероніку в цьому бачу і мені смішно, коли вона тепер точно так само, як хомяк пре все за щоки (типу, ок, я зроблю, як ти хочеш), а потім все театрально випльовує зі страшною силою (ну, ясно, зроблю все одно по-своєму!)))
Так що у мене є цілий зошит, якого я вже списала наполовину з усіма її "особливостями", щоб не покладатися на память і щоб мені було про що їй розповідати (ну, в внукам, якщо що теж розказувати, якою була їхня мама і порівнювати:) Дай Бог, доживу!
dziga: (jumping)
Коли Т. їде у відрядження, а ми ще спимо, він завжди лишає нам меседжі на листочках в кухні або у кімнаті.
Колись я зберу всі ці листочки, і створю з них дрімучий ліс з почуттів і спогадів.
Такі от хроніки нашого щодення.

А між тим, у нас вийшло сонце і ми йдемо гуляти)
dziga: (reading_is_sexy)
Користуюся я однією електронною бібліотекою (questia.com якщо що), вже не переший рік користуюся, задоволена, і все таке, але от нещодавно вона мені викинула фокус - майже усі мої коментарі, нотатки, цитати зникли, а це близько 20 опрацьованих книжок (до речі, деяки книжки після їхнього апгрейду теж зникли), я спочатку хотіла було плакати від таких втрат, та потім подумала, що могло б бути набагато гірше, якби, скажімо, якось так трапилося, що всі мої нотатки (не тільки з цієї бібліотеки) зникли (ну, бо ж завжди є варіант "гірше", і я знаю одну історію, коли в аспірантки машина розїхала лептоп і там було буквально все, так та аспірантка потім свою роботу наново писала, і це у неї забрало ледь не до десяти років плюс). Найгірше, що якраз зараз мені були б потрібні саме ті книжки для написання однієї штуки (інакше я б навіть не помітила втрат, бо користуюся тією бібліотекою не так часто), та я зібралася, почала перечитувати потрібне і складати пазли до купи (вдруге чи втретє це робити легше), так що все потрібне я таки відтворю.
Та цей запис для того, щоб застерегти: не довіряйте онлайн ресурсам! Зберігайте все в ворді і на багатьох носіях, бо за онлайн ви точно не відповідаєте. Будьмо обережні і далекоглядні)
dziga: (biaritz)
Складаю для Т. список, що зробити, поки буде в Україні, уже на два лиска А4 наскладала)
А бідоласі і без того прийдеться працювати. Та що зробиш, якщо стільки всього хочеться українського?)
dziga: (doll)
Вчора страшні дітиська ходили і випрошували цукерки, а я щось думала, що це сьогодні мали ходити, тому і не підготувалася з цукерками... якось аж шкода, вперше була така нагода, а я її прогавила. В студентські помешкання діти не ходили, мабуть думали, що з студентів нічого не візьмеш)
Будемо більш підготовлені наступного року)
dziga: (jumping)
Я вас сьогодні заспамлю))
Виношу свій статус з фб, ха і тут побуде, так мені цього хочеться!
А знаєте, чого мені хочеться зараз найбільше? На якийсь рок-концерт, і так щоб зносило голову!

пс: Ми з масяньою влаштовумо собі концерти час від часу так, що у нас голову зносить, бо інакше голову би знесло від декрету, то вже краще хай від музики:) Я на початках було слухала виключно класику, як книжка пише, та потім вирішила, щось мені від тої класики сумно, і взагалі це не зовсім на мене схоже, а потім я почала вмикати "свою" музику! І що? І малій це сподобалося більше ніж моцарти і вівальді! моя дівчинка росте! Розуміє, що мамі треба!
dziga: (flowers_girl)
Субота така чудова! Я вибралася погуляти, купила собі кремчик, різних декоративних штук для дому, френч-прес, бо наш на цьому тижні побився і нема чим робити пінку для капучино, зайшла в кавярню, зїла спаржевий супчик, і от сиджу пю каву, навіть відступ в дієті зробила і дозволила собі шмат торту! А між тим, у мене вже 3 кг мінус) Вероніка з татом, підозрюю, дивляться якийсь фільм, омобливо цікавий мальоті, звичайно.... але у кожного свої методи виховання, і я даю їм шанс побути наодинці, ну, і собі даю шанс. Люблю такі моменти власноруч влаштованої самотності. А ще більше люблю вихідні!!!
dziga: (biaritz)
Учора на моє улюблене толк-шоу до Скавлана приходив з-поміж інших колишній прим"єр Норвегії Йенс Стольтенберг. Він взагалі дуже милий, але вчора він мене "порвав", сказавши, що коли він чекав дітей, то читав багато книжок про те, як зміниться життя після народження малявок і як з цими змінами жити, а зараз йому не вистачає книжок, де б написали, як жити, коли діти виростають і залишають твій дім...
А ще була Джульєт Бінош, яка так легко сформолювала позицію балансування "робота-діти", що якраз це формулювання повністю відображає мою думку про це балансування - а все дуже просто, якщо робота - це твоя пристрасть, то поєднати можна все, що завгодно, бо по-іншому жити не можеш, а відмовлятися від себе нема сенсу. А ще додам від себе - коли робота це просто рутина, на яку мусиш ходити і відсиджуватися, то все стає набагато складніше (я тоді взагалі не бачу сенсу щось поєднувати, краще дітьми займатися, якщо, звісно, є на що жити, ну, це я б так робила, якби у мене не було пристрасті:)
dziga: (doll)
Я в шоці від цієї всюдисющності капіталізму, я навіть не знаю, як це назвати. Тільки мала родилася, компанії дитячого харчування разом з памперсом в купі закидують нас періодично своєю продукцією. Все почалося ще в пологовому, а потім на 4 місяці зі своїми прикормами почали пробники посилати, потім на 6 місяців, а от тепер до року почалося... і головне, звідки вони про нас знають? Навіть коли ми переїхали, вони якось про це дізналися і на нову адресу почали присилати. Ну, можливо, вони навіть думають, що на нас вони своїми посилками дуже впливають, але могли б і не напрягатися, так як в нас представлені всього три компанії з дитячими продуктами, то вибирати особливо нема з кого. Це трохи напрягає. Ага.
dziga: (doll)
От у нас вже туман четвертий день не сходить. Ми з малою з піжам майже не вилазим, я б і з ліжка не вилазила, але Равлику це конче необхідно. Випиваю пять філіжанок кави за день, та вже в четвертій мене вирубає і так десь годинку я ходжу як зомбі. Потім попускає. Зате Равлик активіст, на неї погода не впливає.
А ще так хочеться покурити... от можна було б, коли мала спить, але тут вмикається моя раціональна натура - шкода 50 крон на пачку, з якої викурю одну цигарку. Ну, може, з зарплати)))
dziga: (biaritz)
Малявка взяла за моду спати у візочку, я цього так чекала, але от коли це прийшло, я трохи в шоці - бо вона спить в день тільки в візочку! Проходимо в день від 7 до 13 км (!!!), то ноги відвалюються, то хвіст спину ломить, але я тішуся, що дощ не падає, а то було б ще веселіше.

У нас уже приморозки, на траві іній уранці.

З Ікеї прийшов каталог на 2014 рік, а потім ще Жовті сторінки за 2014 прислали, я так обурилася, чому це вони так підганяють кінець 2013-го, аж потім дійшло, що таки скоро і справді новий рік. Цей рік пройшов якось особливо швидко, за спостереженнями за малою, я якось не помітила часу поза нею, якась повна прострація на рік.

Вероніка мене тепер годує і розчесує, це таке мімішне відчуття. Я як подумаю, що вона колись мені і розказувати щось буде, у мене голова іде обертом)
dziga: (doll)
У п'ятницю повернулися з Барселони! Відпочинок був чудовий, я не чекала, якщо чесно, що буде все ТАК прекрасно. Саме місто мене так зачарувало, що прийдеться туди повертатися (і не раз:)
З неприємностей - авіакомпанія загубила наш візочок, тепер морозиться і все іде до того, що його не знайдуть і прийдеться боротися за компенсацію. Так обідно, ми ж його тільки перед Барсою купили, зараз їхати в Сток, а візочка для прогулянок містом нема, хоч плач... прийдеться везти великого возика, а він такий гігантський порівняно з втраченим ( але то таке, головне-всі живі-здорові!
А що у вас? Не думаю, що надолужу френд-стрічку за два тижні, так що розказуйте)

ПС: фото будуть, як тільки мій комп захоче працювати
dziga: (biaritz)
До нас приїздила подруга - наші перші гості тут! Ми грилювали, засмагали, купалися і взагалі ВІДПОЧИВАЛИ!
Веронічка була у захваті - іще одна людина, яка може таскати тебе на руках)
Вони співали французьких пісень, я все намагалася вивчити хоч одну, але не пройшло і дня і я вже не памятаю жодної, хоча тішу себе, що малій щось таки записалося.
Сьогодні допрацьовую, здаю останній дедлайн, і все - відпустка!!! Манюня прекрасно розуміє, що мама працює і вночі закликала мене не через кожні півгодини, а через годину - розуміюча дівчинка росте)
А по приїзді з морька ми плануємо у Стокгольм на декілька днів! Юху!!! манюня побачить "малу батьківщину"! Люблю літо!
dziga: (biaritz)
Не пройшло і півроку після нашого переїзду, як ми розжилися на книжкові полиці! Вчора нарешті відбулося велике переселення книжок з підлоги на полиці! О чудо, лишилося ще місце і можна довозити ще те, що лишилося у Стокгольмі!

Шафка Біллі - найпопулярніший продукт Ікеї. Для її виробництва побудували повністю автоматизований заод, який виробляє тільки ці шафи! (про те, що повністю автоматизований видно з трьох зайвих деталей, які нам доставили)

20130711_085049

А ще ми нарешті повісили поличку, яка чекала на це вже чотири місяці (та, ми працюємо такими темпами, все дрель не могли знайти)!

20130711_085118

У хаті тепер повний дзен!
dziga: (biaritz)
А розкажіть мені про відносини брати-сестри, от я намагаюся зрозуміти, у чому різниця, коли ти ростеш один і коли у тебе є брат чи сестра (чи декілька братів-сестер). Поверхневу різницю я ніби і сама розумію, але чи є якась глибша різниця. Я намагаюся згадати своїх друзів, у яких є брати-сестри, і скажу чесно, якихось супер-відносин між ними дуже мало, насправді одиниці.
У мене самої є брат, він на півтора роки молодший за мене, у нас нормальні відносини, я його люблю і все таке, але якби я до нього, наприклад, не дзвонила, то думаю, він би взагалі ніколи б сам не додумався до мене зателефонувати і запитати, як у мене справи... Хоча як мені щось справді треба, то це перша людина, у якої я щось прошу (ось якось так склалося). Ми дуже різні, насправді інколи здається, що з різних планет, аж не віриться, що нас виховували ті ж самі люди в тій же самій хаті. Як на мене, то мені б хотілося мати ближчі відносини, я думаю, що між братами-сестрами мають бути якись інші стосунки.
Чи це я собі все придумую? І нічого такого не має бути?


пс: якось я все дуже заплутано пояснила, якщо чесно, то самій не дуже ясно, але суть, надіюся, передала)

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 07:58 pm
Powered by Dreamwidth Studios