dziga: (doll)
Originally posted by [livejournal.com profile] ludmilapsyholog at Пятоколонное
В последнее время я работала практически без выходных, успевая между тренингами и семинарами только переместиться в пространстве. Поэтому писать совсем не было ни сил, ни времени. Но думать иногда получалось. Например, в поезде.
Думать о том, о чем все сейчас думают.  Ну, вы понимаете, что же будет с Родиной и с нами.

Учитывая, что в ближайшие две недели с большой вероятностью произойдут события, после которых рефлексировать будет сложно, пожалуй, напишу, что надумалось, ни в коем случае не претендуя на истину хоть в какой инстанции.

Read more... )

Пост написан для тех, кто видит проблему. Кому мир, май, Путин, участвовать в обсуждении не стоит.
Это наш, пятоколонный междусобойчик, вам сюда незачем.
dziga: (bw_cigar)
Вчора у Стокгольмі виступав Шин Донг Хйук - єдина людина, якому вдлаося втекти з табору в Північній Кореї і вибратися за кордон. Я коли почитала його біографію, коси дибки стають - народився він в таборі від "ворогів народу", тобто вільного життя він не бачив і не знав, для нього поняття свободи було тим місцем, де можна більше поїсти (постійний голод означував все його буття, мати сприймалася як головний конкурент у боротьбі за їжу). У 2005 році в таборі була пожежа, завдяки їй він вибрався з табору і чудом потрапив у Південну Корею, де йому дали прихисток. У 2009 американець Блейн Хайден написав про нього книжку "Втеча з табору 14", так що його історія стала знаною на весь світ і тепер він частий гость в ббагатьої країнах. Досі лікується від депресії і каже, що нормальні людські стосунки з кимось навряд чи будуть для нього можливі, занадто багато у його досвіді "не нормального і не людського". Про політичний режим він говорить, що важко повірити, що він реальний, бо враження таке, що це все змайстроване театральне дійство, у якому мало політики, тільки вистава.
Ось таке у когось життя...
dziga: (bw_cigar)
Спеціально пообіцяла собі, що не читатиму українських новин, щоб змогти спокійно працювати, але від реальності не втекти і про найголовніше розкаже жж. 
Обурена прийняттям закону проти гомосексуалізму (я навіть коли це пишу, не розумію, як таке формулювання може написати хтось, хто навчився писати...)

висловитися проти
неприйнятності законопроектів № 8711 та № 10290 можна тут:
http://www.petitions247.net/8711___10290

Почитати адекватні думки про те, яким маразмом є саме формулювання "пропаганда гомосексуалізму" можна тут
http://www.bg.ru/opinion/10696/

і тут:
http://cedos.org.ua/protestmonitor/33-reports/144-homosexuality-law

Ще трохи і прийдеться насправді притулку просити...
dziga: (Default)
Ця історія буде безкінечною, вірніше кінець їй, мабуть, прийде тільки тоді, коли ми матимемо достатньо грошей на власну квартиру, а поки це якийсь маразм, який триває вічно.
На минулому тиижні ходили дивитися на квартиру. Це вперше за три роки, що нас запросили на огляд! Нам здавалося, що лід рушив, що це перелом, що нам точно пощастить (хоч нас і попередили, що ми не одні, кого запросили і контракт отримає той, хто довше стоїть у черзі (ця черга відірвана від загальної Стокгольмської, це наша місцева, района, черга, тому і надіятися можна було). Прийшли ми дивитися на тут квартиру - три кімнати, ванна, балкон, кухня окремо (таке буває рідко, бо шведи люблять кухню і вітальню разом тулити), будинок неподалік від нашого, тобто робота лишилась би поряд... АЛЕ! та квартира була насправді страшною, там стояв такий запах, що я більше хвилини не могла там витримати. Одне тіло орендарів тієї квартири, які живуть там зараз, ходило напівголе, одне лежало на ліжку і не проявляло жодних ознак життя... брррр, я думала таке тільки в кіно буває. Т. мене заспокоїв, що він там зробить ремонт і я взагалі забуду про той запах і про ті тіла, та десь глибоко в душі я тієї квартири уже не хотіла... Коли отримали сьогодні повідомлення, що квартиру дали іншим, я навіть не знаю, чи сумувати чи радіти. З одного боку три кімнати - це не одна, але з іншого.... просто це була не наша квартира і ми далі у пошуках нашої!
 
dziga: (bw_cigar)
Сиджу і реву, думаю, що я можу особисто зробити?
Мені завжди здавалося, що все, що я можу, я роблю, розмовляю на своїй мові, не переходжу на російську, бо вважаю себе в меншості і не хочу цю меншість ще більше применшувати, вимагаю усі документи українською, пишаюся своєю мовою, саме нею буду спілкуватися зі своїми дітьми.
Учу інші мови, взагалі багато всього учу, власним досвідом показую, що можна бути україномовною і успішною.
Я розумію, що прийняття цього закону тільки підтверджує статус-кво, якщо і після 20 років незалежності стало можливим взагалі голосувати за цей закон, то насправді влада народною ніколи не була, інтереси якого народу ці споживачі народних податків представляють, залишається риторичним питанням.
Також розумію, що цей закон Яник, в принципі, може ветувати, щоб виглядати таким хорошим дядечком перед виборами.
Але мене власне зараз більше турбує навіть не закон про мови (бо на мою україномовну ситуацію він навряд чи вплине, просто узаконить те, що вже є - мою позицію україномовної меншості в Україні), а те, що ця "влада" ще навтворить, якщо вона вже стільки всього встигла натворити лише за два роки.
dziga: (cat)
Я така зла!!! От що за народ там працює? Га?
Є у мене така традиція: переписуюся я зі своєю племіннецею справжніми паперовими листами. Дуже люблю я цей процес і з нетерпінням чекаю кожен лист, і страшенно люблю їй писати і вкладати в лист якийсь маленький сюрприз. Та наша рідна пошта це також, мабуть, любить, бо ледь не половина моїх листів приходить до неї або без подарунка, або пошматовані, одна листівка взагалі прийшла в чотири складена (а листівка летіла з Австралії і для племінниці вона була дуже довгожданною, вона всі мої листівки з подорожів особливо береже)!... от і сьогодні дитя (правда "дитяті" 21 рік))) каже, що лист прийшов з відрізаним кутком (поріз рівненькия, тобто ножницями спеціально різали, а потім скотчем заклеїли!) із написом "дійшов з пошкодженнями", зате символічний подарунок був, мабуть, на таку фігню ніхто не позарився... Думаю, що на поштарів впливає те, що адреса одержувача - гуртожиток, тобто це якось їм руки розвязує....
Ну от як так можна??? Існує ж елементарна людська норма поведінки... Мені нічого не шкода, але це наче мене шматують, і ще дитя постійно в трансі, і не виключено, що ці дяді-тьоті там ще все читають... хоча як може бути цікавим життя абсолютно незнайомої людини?
ну от виписалася і пустила в космос, може, перестану злитися і якимсь дивним робом встановиться вселенська справедливість)

пс: одразу аналогія з Швецією, тут на пошті мене не зрозуміли, коли я попросила "рекомендований лист", бо це ж дорожче, а прийде він у будь-якому разі, бо це ж "пошта", а пошта звучить гордо, принаймні для когось... я свій паспорт в Німеччину відправляла і він щасливо дійшов за три дні, я боюся подумати, що б було з ним, якби він попав до рук українських поштарів і митників...
dziga: (biaritz)
Прилетіли ми на віззі просто таки чудово! Навіть Жуляни не так шокували, як могло би бути, вони просто були початком якого суцільного сюру, який почався пізніше. Добиралися ми до Рівного на маршрутці. Що я пережила за час дороги Київ-Рівне, словами довго описувати, та якщо коротко, то вже у Рівному я відчула, що народилася удруге, що я неймовірно щаслива, що руки-ноги цілі, а отже життя продовжується і якщо я пережила дорогу Київ-Рівне на шаленому спрінтері з придуркуватим водієм, який не шанує життя ні своє ні своїх пасажирів, то я переживу в цьому житті усе, мені дали другий шанс і я ним скористаюся вповні, а отже, більше ніколи не сяду на маршрутку!
З сакральних фраз, які запамяталися від того водія-смертника, який у суцільній темноті постійно виїздив на зустрічну смугу якраз "в лоб" фур (ну, так шоб як врізатися, то вже на всі 100%): "а ти не переживай, я як їду, то на себе не надіюся, тільки на Бога, а за мене сьогодні два пастора молилися, так що доїдемо".
Потім він нам ще сказав, що в нашій країні добра не буде, бо у нас "половина Верховної Ради голубі" , але за Януковича можна не переживати, бо Янукович стає вже на путь істину, бо ж вони (водій і Ко) за нього моляться.
Ось такий цирк на дроті переживаєш, коли сідаєш на сидіння біля водія.

За ті сім годин дороги я зрозуміла, як люди почуваються на полі бойових дій, коли кожна хвилина може бути остання і я більше такого пережити не хочу НІКОЛИ!!!

Апофіозом було те, як ця "божа" людинка висадила пасажира, якому стало погано і поїхала собі з легкою душею далі. Т. такого пережити не міг, вистрибнув за тим бідолахою сам, на що водій кричав, що залишить і Т., бо йому вже треба здавати машину на інший рейс, а не розбиратися з усіма хворими. Чоловік, якому стало погано, сказав Т. сідати в машину, що він сам розбереться, йому просто вже не сила їхати в машині, у якій нема чим дихати, бо людей набрали стільки, що весь прохід забитий і йому направду легше пройтися той відрізок, що лишився пішки. Благо, Рівне вже було близько....
А під кінець цей лихо-водій "добив" нас своїм питанням: "От скажіть, чого в нас все не як у людей? От був я на зароботках в Германіїї, так там водітєлі один одного так уважають, а у нас??? він тобі даже на обочіну не зїде, як холєра бачить шо я на нього їду". От і справді, і чого воно не з"їзджає?

А так, друзі, я в Рівному! Хто тут, давайте на чай-каву, хочеться якогось позитиву, бо ж ми таки доїхали і життя триває!
dziga: (bw_cigar)
Тому що відмінили наш рейс! Бліннннн, щоб я ще колись з ними літала!!!
Зараз веду з ними переговори, може, до Києва таки долетимо, а от вже назад треба буде купувати квитки у найдійного оператора.
Головне, ще коли квитки купувала, то думала, що останній раз з тим Wizzair-ом лечу, наступні всі рази будуть з Аеросвітом, і ось тепер маю насправді останній раз з Wizzair-ом.
Треба слухатися своїх бажань літати з комфортом, а не бажань зекономити!
Коротше, я і на себе зла!
dziga: (Default)
Це вже якась тенденція на східних просторах Європи. Спочатку FEMEN з їхніми ну диже дивними, як на мене, стратегіями боротьби. Потім напівголі студентки на календарі в Росії та Україні, тепер роздягаються білоруські письменниці (http://ale.by/News/Show/7837?nonewslist=true&sms_ss=facebook&at_xt=4ce3af41e5e29bbe,0) та польські жінки-політики (http://www.economist.com/blogs/easternapproaches/2010/11/politics_without_politics).
Звідки тут ноги ростуть і головне, для чого?
Як на мене, брєєєєєєд!!! треба на такі новини тег змінювати на "недофемінізм" чи щось подібне.

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 10:35 am
Powered by Dreamwidth Studios