dziga: (reading_is_sexy)
Саме 40 років тому світ побачив роман Еріки Джонг "Страх літати"!
Зараз я трохи по-іншому дивлюся на нього, ніж тоді коли прочитала його вперше
У мене є запитання до Ісідори, навіщо їй було боротися за місце в системі, проти якої вона боролася? Навіщо тра...ся направо і наліво, щоб самоствердитися? Це єдиний шлях пізнатися свою сексуальність?
Та не дивлячись на ці запитання, я вітаю себе з 40-річчям цього роману! Досі вважаю, що всі жінки мають його читати! Вона розхитує стереотипи, у тому чисслі психоаналітичні стереотипи про жінок і особливо про природу їхньої творчості, а це дуже потрібне діло))
З Днем народження тебе, "Страх літати"!
dziga: (biaritz)
Отже, як же все-таки бути жінкою у наш буремний час?
Чому називатися феміністкою стало ледь не лайкою, а якщо хтось і каже, що вона феміністка, то обовязково так, знаєте, з сарказмом, або принаймні з іронією?
Чи може феміністка наймати працівників, які виконають хатню роботу? Чи може вона наймати няню врешті-решт?
Чи може феміністка носити бюстгалтер, голити зону бікіні, носити стрінги?
Чи треба боротися за свою фігуру? Стежити за модою?
Для чого потрібно народжувати дітей?
Для чого не потрібно народжувати дітей?
Треба одружуватися? Не треба одружуватися?
Варто робити аборт? Не варто? Як про це говорити?
Як же бути жінкою врешті-решт?

caitlinmoran

Якщо у вас коли-небудь виникали такі запитання, то ця книжка для вас! Якщо ви хочете провести кілька вечорів, заливаючись від сміху, то ця книжка теж для вас!
Якщо ж ви згідні, що роль жінки давати, давати, давати....піклуватися, піклуватися, піклуватися, мовчати, мовчати, мовчати... і при цьому всім цим насолоджуватися, бо так вас природа зробила, то ця книжка точно не для вас і навіть не читайте далі цей пост, не витрачайте всій дорогоцінний час.

Моран пропонує "п"яту" хвилю фемінізму - "ха-ха"- фемінізм:
If there is to be a fifth wave of feminism, I would hope that the main thing that distinguishes it from all that came before is that women counter the awkwardness, disconnect and bullshit of being a modern woman not by shouting at it, internalizing it or squabbling about it - but by simply pointing at it, and going "HA!", instead.

Щоб дати відчути на смак її стиль даю кілька цитат:

A male feminist is one of the most glorious end-products of evolution.

або:

So, here is a quick way of working out if you are a feminist:
a) Do you have a vagina? and
b) Do you want to be in charge of it?


Ну, і вся книжка в такому стилі. Просто не модливо залишатися після неї не-феміністкою!

Читати Моран було наче спілкуватися з подругами, от кожна з моїх дорогоцінних дівчат могла б написати цю книжку, але, мабуть, не так смішно, тому вся слава дісталася Моран, а не моїм прекрасним розумницям.
Інколи я відкриваю книжку на будь-якій сторінці і просто заходжуся сміхом. Це такий empowerment я вам скажу, коли розумієш, що від ситуацій, які вводять тебе в ступор, можна так сміятися.
Я ще ніколи не читала такого ясного і смішного тексту про все, що стосується тільки жінки - від місячних, білизни, депіляцій, до пологів, материнства і абортів включно. Чесність і відвертість гарні компаньйони у письмі, і у читанні теж!

Цього року вона так часто була в Швеції на усіляких шоу, що я просто не могла її пропустити, і я рада, що не пропустила, вона таки чудова!
SpirosPolitis_CaitlinMoran_021
dziga: (doll)
Зовсім скоро Різдво, а до Різдва - нові казки! Ми з нетерпінням чекаємо на добру-добру казку про Вовчика-Колядника від Оксани Лущевської з чудовими ілюстраціями Світлани Балух! Особливо приємно буде нашій Веронічці (перша книжка присвячена і їй (з-поміж інших дітей:)
Дякую, Оксаночко!

Декілька сторінок можна погортати тут
https://issuu.com/bratske/docs/vovchyk_kolyadnyk/6?e=0

а через кілька днів можна купити в книгарнях)

Ну, все, тепер мама щось точно мусить дописати, щоб було гарною традицією присвячувати доці щось хороше:)
dziga: (reading_is_sexy)
Щось в цьому році я дуже мало писала, що я читаю, рік уже завершується, тож почну наздолужувати і напишу, що прочитала нещодавно.

отже мої враження від прочитаного )
dziga: (doll)
Originally posted by [livejournal.com profile] busrra at Нил Гейман: Почему наше будущее зависит от библиотек, чтения и фантазии
Нил Гейман прочитал выдающуюся лекцию о природе и пользе чтения. Это не просто страстная апология, не туманное размышление, столь свойственное порой интеллектуалам-гуманитариям, но очень понятное, последовательное доказательство, казалось бы, очевидных вещей. Если у вас есть друзья-математики, которые спрашивают вас, зачем читать художественную литературу, дайте им этот текст. Если у вас есть друзья, которые убеждают вас, что скоро все книги станут исключительно электронными, дайте им этот текст. Если вы с теплотой (или наоборот с ужасом) вспоминаете походы в библиотеку, прочитайте этот текст. Если у вас подрастают дети, прочитайте с ними этот текст, а если вы только задумываетесь о том, что и как читать с детьми, тем более прочитайте этот текст.
Я, конечно, рекомендую оригинал, но некоторое представление о нем можно получить из моего перевода.



Читая и переводя это текст, я думала о своей маме, которая работает в библиотеке в числе тех, кто придумывает, как сохранить ее полезной и нужной для людей XXI века.
Я думала о тете своей бабушки, которая работала в библиотеке.
Я думала о своей бабушке, которая больше всего на свете любила читать и которая посылала своему брату учебники, умоляя учиться и читать.
Я думала о себе, каждый день работающей над тем, чтобы людям было удобно и интересно покупать и читать бумажные книги. Это у нас в крови. Это то, что определяет нашу жизнь, то, чего у нас уже не отнять. И я бесконечно рада услышать и прочитать, что все, что так ценно для нас, волнует и Нила Геймана.
Итак, я собираюсь поговорить с вами о чтении. Я собираюсь рассказать вам, что библиотеки важны. )
dziga: (reading_is_sexy)
В Барселоні ми купили декілька книжкових смаколиків, в більшості дитячих)
І от восени у мене нарешті дійшли руки до най-найсмічнішого - це книги Франсуази Барб-Галь "Як говорити з дітьми про мистецтво"

20131009_171342

У ній авторка розповідає, як простими словами говорити про складні (здавалося б) речі - як навчити дитину любити мистецтво і як навчити дитину бачити. Те, що нам, дорослим, здається головним у мистецтві, заради чого ми ідемо дивитися на той чи інший твір, зовсім неважливе дітям і це потрібно одразу зрозуміти. У дітей нема того багажу "експертного" знання, для них абсолютно все одно, чи перед ними Джоконда чи колобок в книжці з казками, для дітей головне те, що відбувається тут і тепер, і як на мене, це найкращий час навчитися БАЧИТИ.

тож як цьому навчити )

А ось це ще один смаколик авторки, книга чудова, така ж як і описана вище.
20131009_171308

Я б з радістю почитала ще такі книги про архітектуру, наприклад. Прсто чудова ідея!
Я рідко з таким захватом пишу про якусь книжку, але ось ці книжки повністю заслуговують на захват і читання!


пс: ми з Веронікою почали ходити по музеям у дуже ніжному віці (з місяців 3), і от я з нетерпінням чекаю, коли вона сама зможе вибирати, біля чого варто зупинятися:)
dziga: (reading_is_sexy)
Нове число 10TAL (журнал, до речі, мені дуже до смаку, про сучасну,- в основному шведську,- літературу, у нас би сказали "журнал про 2000-ників") присвячено темі тіла в літературі. У звязку з цим багато про батьківство, материнство, вагітність. І от я собі згадую, де я читала про досвід вагітності і щось нічого крім Гретковської і Гавальди на пам"ять не приходить. З української літератури щось взагалі нічого не пригадую.
Ще у мене назріло питання - порадьте якусь книжку. де б материнство і взагалі відносини "мама-діти" були щасливі і райдужні, а то скрізь вони якось надто травматичні (чи то я щось не те читаю?)
20131004_083508
dziga: (reading_is_sexy)
Прочитала я сьогодні Друкерман і зрозуміла, що якась моя частина таки французька)
А якщо серйозно, я щось не дуже зрозуміла, що в цій книжці аж такого революційного, в багато чому доволі логічні висновки. Але, звісно, якщо порівнювати з Сірзами, то різниця у підходах до виховання велика, тому для тих, для кого Сірзи біблія, Друкерман таки революційна.
Пишу з мобілки, тому коротко - головна ідея це активне поєднання своєї ролі як мами і як окремого індивіда зі своїми бажаннями і цілями. Для мене це близько, бо дискурс жертовності і самозречення для мене особисто дуже далекий. Щаслива мама - щаслива дитина! Звісно, можна поставити хрест на собі, а потім ще так гордо заявляти, а я б могла і дисер дописати (спокуса велика, повірте!), але ... та будемо відвертими, якщо я не допишу свій дисер, це буде виключно через саму ж себе, і дитя тут якось зовсім ні до чого. Втім, в дитині дуже легко знайти виправдання, бо вона ж реально забирає 100 відсотків часу.
Але що це я про себе? Це пост про книжку! Книжка нічого, читається легко, багато місць веселять, хороше чтиво для мам у декреті (яким за визначенням 'нема що робити').
dziga: (reading_is_sexy)
Aprilhäxan

"Квітнева відьма" навідоміший роман Майгуль Аксельссон, за який вона отримала премію Августа у 1997 році. Як на мене, то її інші романи цікавіші і динамічніші, але критики чомусь вирізняються саме "Квітневу відьму".
За що я люблю Аксельссон, так це за те, що вона дуже гарно вміє зобразити усю заплутаність відносин "дочки-матері". Так і в цьому романі основна драма - це трикутник "дочки-матері-сестри". Часто цей трикутник переростає у ще складніші геометричні конфігурації, оскільки зображена сімя - це не біологічна родина, а особлива сімя, де усі три дочки всиновлені (чи правильно удочерені?) Втім, у матері є своя таємниця - рідна дочка, яка народилася з вадами і живе у лікарні. Та у цієї дочки є особливий дар - впливати на життя адаптованих дочок (от саме вона і є "квітнева відьма"). Що сильніше - гени чи виховання? Чи завжди все таємне стає явним? Чому так важко виплутатися з сітки стереотипів, навіть коли ти змінюєш родину, дім, місто?
Особливо цікаво було читати особисто мені, так як географія подій - Смоланд, так що я "навпомацки" впізнавала наші ландшафти і дізнавалася, як же живе люд у маленьких містечках нашого типу.
Знаю, що роман перекладений російською, так що можна рекомендувати до прочитання.
dziga: (reading_is_sexy)
Маріо Варгас Льйоса "Тетушка Хулия и Писака"
llosa

Чудова сатира на масову культуру і "любовні" романи. Таке враження, що автор дражнить свого читатача і запрошує до гри, якщо не читати цей роман як таку собі сатиричну гру, то він видасться занадто пласким і нецікавим, та коли включаєшся в запропонований автором настрій, стає весело і ти чекаєш, що далі викине цей "писака". Сюжетно роман про закоханість молодого журналіста у свою старшу тітоньку, звідси - обурення родини, втеча з країни, повернення, і все це на тлі роботи починаючого журналіста і його оточення, в якому перуанський "писака" безкінечно видумує радіо-пєски (сучасні серіали), а потім ці всі видумки так його заплутують, що усі ці дони-хуани-педро-санчітоси заступають собою реальність. "Легке чтиво на літо", я б так окреслила цей роман двома словами.

Ірен Немировськи "Вино самотності"
Іren_Nemirovski__Vino_samotnostі

Це автобіографічний роман авторки, у якому вона змальовує долю своєї родини. На прикладі однієї сімї можна простежити за життям епохи - заможня єврейська родина живе у Києві, через революцію в Росії втікає до Парижа (вся ця подорож через Фінляндію і Швецію, до речі, і описана в романі). Складні стосунки в родині (особливо стосунки між мамою і дочкою), пошуки себе дівчинкою-підлітком, перші закоханості, перші розчарування, стають цікавою канвою для написання більшої історії. Мені дуже сподобалося.
dziga: (reading_is_sexy)
На днях прочитала цю книжку, і, як часто від Забужко, в голові вирують змішані відчуття. З одного боку - місцями дуже сподобалося, з іншого - викликало багато запитань і навіть такої хорошої злості. Проте з усіх боків - хотілося читати й читати, а це найкращий комплімент для книжки. Про ляпи а ля "Томас Вулф" уже писали-преписали (і в стрічці друзів в тому числі), тому я просто поділюся особистісними думками.
Я от думаю, коли закінчиться ось ця віра серед багатьох представниців нашої "інтелігенції" (і Забужк в тому числі) у якусь трансцендентну, вроджену, з генами передану, "інтелігентність" (в якій, до речі, Забужко відмовляє бідак Неборака з Андруховичом). Як на мене, така віра і є породження радянщини. У європейській традиції - інтелектуал - вільна пташка, не залежна від генів, а от "інтелігент" - то вже, виходить, зовсім інша пташка і у очах самих же інтелігентів. Тут пригадую чудову етнологічну розвідку Елеонори Нарвселіус про пост-радянську інтелігенцію Львова, у якій дослідниця показала, що в наративах інтелектуалів поняття "інтелігент" і "інтелектуал" якраз так і різняться у вірі в "вродженість" і "самостійність та заслуженість", при чому молоде покоління все більше схиляється до окреслення себе "інтелектуалами", щоб позбутися цього "радянського" флеру. Але зараз не про те, зараз про книжку Забужко.
Вона закінчує ессе про Соломію Павличко і для мене це ессе справило найглибше враження, взагалі люблю її читати, а після Забужко мені подумалося "як же шкода, що у мене немає своєї Соломії", тої хто йде попереду і показує шлях...

А ще подумалося, з ким же приходиться спілкуватися Забужко, якщо усі для неї здаються якимось зашореним непрохідним лісом невігласів? Так і хочеться їй сказати: "Пані Овсано, ваш читач розумніший, ніж ви про нього думаєте. Щось таки нам теж доводилося читати і навіть про щось думати, правда!" Не все так погано:)
dziga: (reading)
Так як сьогодні саме цей день, то я вас усіх вітаю, адже жж - це дуже читаюча спільнота!

В честь цього дня можна читати якось по-особливому, віддаючи свою любов книжці, притискаючи її тісніше до себе, наприклад) Чим я наразі і займуся!
Насолоди всім в читанні (і не тільки)!
dziga: (biaritz)
Проект з прочитання "У пошуках втраченого часу" розвивається, перший роман "У напрямку Свана" прочино.
Принагдіно скажу, що читаю у російському перекладі Любімова, мені подобається, так що другий роман буду читати теж у його перекладі.
Читається чудово! Хочеться повернутися у дитинство, хочеться в Париж, хочеться запаху трав і гліду (до речі, до мене вперше дійшло, що боярышник це глід, якого тут на кожному кроці насаджено, і у якого тут така колюча назва Hagtornssläktet).

В той час, як головний герой копається в своїх спогадах і враженнях, моя пам"ять видає свої спогади, виходить захоплююча гра із самокопання і самопізнання. А фрагменти з обмеженням проявів батьківської любові наводять на практичні думки - ніколи не обмежувати себе, що ми успішно й робимо)

glid
dziga: (biaritz)
На днях Оксанен була у Стокгольмі, щоб отримати премію Шведської Академії за її новий роман, який уже перекладено на шаедську (назва в перекладі на українську була б "Коли зникли голуби" (як в оригіналі на фінській, поняття не маю, бо до фінської мої руки ще не дішли).  
Зате мої руки дійшли до інтентет-магазину, і книжка уже чекає на мене!
Таким чином, це буде третій роман в "естонській" серії, Оксанен каже, що задумала 4. Ну що ж, будемо так само з нетерпінням чекати на четвертий!
dziga: (reading)
Друзі, а порадьте мені, що почитати з україннського, бажано нового і вартісного? Буду скоро в Україні, зможу придбати. Треба читати щось на рідній, а то вже поста нормально не можу написати, то "прививки" вилазять, то "меншинства", я вже боюся, що буде далі. Так що радьте і рятуйте!
dziga: (reading_is_sexy)
Olga_Slavnikova__2017
У рецензій, яку написали на шведський переклад роману, написали, що Ольга Славнікова одна з найкращих російських письмениць на сьогодні, шведи назвали її другим Набоковим, так що я як тільки це прочитала вхопилася за роман з ентузіазмом, і мушу визнати, що так вхопилася, що кілька днів поспіль не могла відійти від книжки. Це чудова проза, яку хочеться читати багато і довго. Однозначно буду читати Славнікову ще!
Роман 2017 описує фантастичне майбутнє Росії. На Уралі виявляють рубіни, та знайти їх можуть не всі, лише вибрані сталкери потрапляють у зону, яка за законами жанру робить усе можливим, комусь дає все, у когось все забирає. Звісно, тут є і своя «Хазяйка гори»  і свій  Майстер, все за законами жанру. В романі просто феєричні персонажі, особливо жіночі, чого тільки варта дружина головного майстра Крилова – Тамара – незрівняна бізнес-леді, яка очолює елітне бюро ритуальних послуг. Усі перепетії з пошуків дорогоцінного каміння і любовного (якби) трикутника відбуваються на тлі революції в честь сторічного ювілею власне революції.
Славнікова ж як справжня господарка свого чарівного тексту розкидала для читачів багато своїх самоцвітів з таких багатющих метафор, що читання перетворюється на справжню пригоду із знахідкою численних скарбів в процесі.


багато цитат не знаю чи комусь то треба крім мене )

Пруст

Apr. 8th, 2013 09:27 am
dziga: (reading)
Сьогодні взялася за втілення давнього плану - прочитати нарешті усі романи з Прустівського "У пошуках втраченого часу". Мені постійно щось заважало це зробити: то хотілося прочитати в оригіналі, та французька так і залишилася на рівні першого класу, то хотілося прочитати український переклад, я навіть вже придбала усі книжки, та вони лежать собі спокійно вдома в україні і припадають порохом (мені вже важко уявити скільки там пороху зібралося за півтора роки нашої відсутності), а сьогодні лежала і подумала - зараз або ніколи, взяла кіндлика і почала читати!
Чудово, що маю таку память, яка забуває усе, так що навіть те, що колись я читала, читаю, як вперше:)
dziga: (reading_is_sexy)
The-Tigers-Wife

Téa Obreht: “The Tiger's Wife
Молоду авторку (вона 1985 року народження) всіляко розхвалювали у Нью Йоркеру, де вона регулярно видає свої маленькі оповідання. «Жінка тигра»  став її першим романом і теж отримав дуже схвальну критику у багатьох західних журналах, так що я часто натрапляла на усілякі позитивні відгуки, тому вирішила й собі почиати цей роман.  
Головна героїня (вона ж і оповідачка) Наталія працює дитячим лікарем і їздить з гуманітарною місією повоєнними Балканами (конктретну країну не названо) і разом з тим  намагається вияснити обставини смерті свого дідуся, теж лікаря. У своїй подорожі вона пригадує своє дитинство, дідуся з його нескінченними історіями, які більше схожі на вигадки, аніж на правду. Зате ці нереальні історії стали єдиним спадком, який проливав світло на сімейну історію і на історію усього регіону. Так, легенди і міфи допомагають підтримувати відчуття тяглості там, де ця тяглість порушена війнами і конфліктами. Наталія не раз згадує про те чи інше село чи місцевість, які колись були «однією країною», але зараз їх розділяють кордони, проте міфи не знають кордонів і минулий досвід поколінь переходить до сучасників так само без кордонів, міцно зшитим людськими стосунками і переживаннями. Я читала цей роман ніби продовження «Мосту над Дриною» Андрича – там, де Андрич залишив свою розповідь про (міфічну) історію регіону від Середньовіччя до Першої світової, Обрехт її підхопила і продовжила від років Другої Світової аж до наших днів. Дуже непогано продовжила, як на мене.
agota
Агота Кристоф «Толстая тетрадь»
Читати Аготу Крістоф виявилося цілим літературним експіріенсом, так що я навіть і не пригадую, яка книжка справляла на мене таке враження, вона реально змінювала свідомість і впливала на чисто фізіологічні відчуття, а що я її читала, коли Т. був у відрядженні, то мої відчуття загострювалися так, що я вночі боялася залишитися наодинці, ховала кіндла у іншій кімнаті, бо мені здавалося, що з нього можуть несподівано зявитися двоє описаних в романі близнюків, і все – я пропала, бо ці двоє здатні на все.  Крістоф просто грається вашою свідомістю, мало того, що пише вона без епітетів, метафор, описів (структорно роман написаний за схемою «підмет+присудок+інколи додаток»), а ще й заплутує все так, що ви не розумієте, хто теепер до вас говорить. «Товстий зошит» написаний від імені двох близнюків, за ним іде продовження «Доказ», у якому розповідь іде уже від імені одного з білизнюків, який ніби все має зробити більш зрозумілим (та не робить), а у заключному романі трилогії «Третя брехня», уже повністю все закручується так, що зрозуміти, що було правдою, що брехнею важко, навіть коли ти розумієш, що це все по суті і є брехня, у значенні вигадка, література чистої води і нічого більше, але все таки ти розумієш, що не все так просто.  Агота знайшла цікаву тональність, щоб говорити про найжахливіші події історії 20-го століття – війну і Голокост, навіть не називаючи їх – з одного боку історію розповідають діти, вони усе бачать по-іншому, без штампів і усталених назв, а з іншого – ці діти наперед домовилися розповідати історію так, щоб вона була чистою правдою, а для них чиста правда – це відсутність почуттів і емоцій, мова позбавлена будь-якої емотивної функції.
Події розгортаються у «прикордонному містечку», ніяких назв не дається, читач сам про все здогадується – це Угорщина на кордоніз Австрією, приходять то одні то інші «завойовники-визволителі», від бомбардувань до переслідувань і арештів, спочатку одне завоювання, потім інше, і так від Другої Світовою і до наших днів.
Така історія без емоцій розхитує нерви так, що усіляки метафори і описи стають зайвими, цей простір повністю віддано читачеві, а читач його заповнює по самі вінця.
karlek
Ханне Эрставик «Любовь» - роман норвезької письменниці про відносини матері і сина. У дуже коротенькому творі авторці вдалося сконцентрувати події всього однієї ночі до такої інтенсивності, що книжку не можливо відкласти, поки не доберешся до останньої сторінки, і навіть коли дочитаєш, то книжка довго не відпускає тебе, примушує рефлектувати і не дає спокою. Два паралельні життя, закинуті у далеку північ Норвегії, два життя, які б мусили перетинатися, але все ніяк не перетнуться - мати Вібеке зациклена на собі, на «культурі», на тому, щоб бути «кул», щоб все було красиво, без ніяких дефектів, і син Юн, який просто по-дитячому хоче з кимось поговорити, розповісти про прочитане,  поділитися своїми переживаннями, просто з кимось побути, чекаючи на тортик до свого девятиріччя… Дякую  за чудову знахідку [livejournal.com profile] odvis!
dziga: (reading_is_sexy)
А у вас теж так, коли читаєте книжку і знаєте її автора, то в голові чуєте його (її) голос, і це дуже впливає на темпи вашого читання? Щось іде швидко, а щось так розмірено і з інтонацією (абсолютно не вашою інтонацією).

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 10:41 am
Powered by Dreamwidth Studios