dziga: (biaritz)
Вчора Вероніці виповнилося 13 місяців, я не можу повірити, що ми перевалили через рік!
Наше Равленя таке мімішне, як почалося це замилування з миті народження, так і продовжується, і мені цікаво, коли ця ейфорія від кожного її руху закінчиться (у Т. є версія, що це ніколи не закінчеться, і я схильна думати, що він правий:)

Взагалі мене вражає, як вона все мавпує, поведінку, рухи, жести, міміку, інтонації, все!!!
Зранку не можу почитати газету, бо дитя вимагає і собі))
papers

Добралася до моїх прикрас і тепер щодня мусить пройти кілька кіл прикрашання себе, а потім і мене. Головне, вона прекрасно розуміє, куди надягати намисто, куди браслети - от так надягне по браслету на кожну свою руку і ходить по хаті, милуєтсья)) Правда, вже порозривала деякі штуки, так що я тепер даю тільки ті, що суцільні. Інколи Вероніка прикрашає свої іграшки, особливо равлика, надягає йому на шию браслети і плескає в долоні, така краса виходить!
jewelery

Манюня знає, як називаються всі її іграшки, при чому навіть знає, як називаються зображання в книжечках, тільки ще сказати сама не все може, так коли їй кажеш "де зайчик?", вона шукає його в коробці і приносить саме зайчика, і так з усім. Декого, правда, називає, так у неї є смугастий зайчик, вона його називає "мімі", ну, і ми його вже так називаємо, тому як саме зайця вона його не ідентифікує, у неї є інший заєць для цього)

Ось з цією братією ми спимо:

toys

Мімі - той, що другий)

Внроніка чітко говорить "мама"
інколи каже "тата", але Толю частіше всього називає "мама"))
каже "на", коли щось дає
каже "ма", коли чогось немає
і "єєєєє", коли щось є))
себе називає "няня" (це скорочено від Ніка, видно)
лептоп називає "діді", бо ж там живе дідусь (а де ж дідусю ще жити:)

багато ходить, але інколи "забуває", що вміє на двох і переходить на чотири))

вже вміє вмикати телевізор, мій телефон, любить танцювати.

Улюблені іграшки - пірамідки, кубики, коробки (вона пакує чимось коробку, закриває, кричить "ма", потім відкриває і кричить "єєєє")

Любить людей, коли ми ходимо в кавярні чи ресторани, вона їсть все, що тільки бачить)) От вдома перебирає харчами, інколи мене це дістає. але я себе заспокоюю, що дитя не дурне, голодним воно не буде, захоче їсти - буде їсти. А взвгалі їсть все, що ми їмо. Особливо любить кашу молочну, спагетті і лосось.

Ще любить усю їжу в тюбику. Шкода, що так тільки фруктові пюре продають, інакше вона б зїдала усе. що туди запакують і я б була спокійна, що дитя наїлося:)

А це, я так розумію, перша любов Вероніки - Кортасар! У дівчинки гарний смак, мушу визнати))) Витягла якось собі з коробки листівок і носиться з ним, як з писаною торбою (хоч там і Кафка був з-поміж іншого мотлоху, наприклад, та вона вибрала саме Хуліо)

cortazar

Ось до такого життя ми докотилися за 13 місяців)
dziga: (biaritz)
Тільки 15 грудня, може, і рано підбивати підсумки року, але є час зробити це саме зараз, тож користуюся цим шансом!

Поїхали )
dziga: (kangoo_cute)
Колись я думала, що на рік малої я напишу великий пост, де поділюся усіма своїми враженнями щодо своєї нової ролі - мами. І от рік вже давно минув, а думок про цю роль якось... нема)) Ні, вони в мене були і в місяць малої, і в два, от тоді б я могла дуже-дуже багато написати, а зараз - жодних думок!

Та пост я таки напишу (бо дитя нарешті заснуло і я настільки виснажена нашим малим енерджайзером-несплюхом, що мені більше нічого не можеться, окрім як пости писати).
кому цікаво багато мамських літер під кат )
dziga: (me_flying)
Рік тому я тут описувала один наш звичний день - останню п"ятницю червня 2012 року. А сьогодні я ділюся нашою останньою п"ятницею червня 2013 року. За рік змінилося багато - тоді був Стокгольм, наразі - шведська провінція, тоді Веронічці було 5 місяців і жила вона в мами в животику, а зараз їй вже 7 місяців поза животиком:)
Тоді я навіть уявити не могла, як будуть виглядати наші будні утрьох, в моменти паніки, страшенно боялася, що "все пропало", життя зупиниться і не буде на те ради. Та як показує практика, життя продовжується, і дуже непогано продовжується!
Кому цікаві деталі, запрошую під кат, де на вас чекає багато фотографій і трошки рефлексій на тему "життя після")
Read more... )

Ось таке життя новоспечених батьків. Я навіть уявити собі не могла, що все не так складно, як здавалося спочатку. Скажу відверто, що дивлячись на сім"ї з дітьми, я думала, що діти - це нереально важко, а виявилося, що це на відсотків 90 легше, ніж мені здавалося (я не кажу, що це супер-легко, але легше, ніж було в уяві, це точно).
Плюс, ми досить своєрідна сімя, у якої нема ні бабусь ні дідусів, ні нянь, навіть найближчі друзі зараз лишилися за 400 км від нас, та тим не менше, усе не так складно (особливо, коли час коліків проходить і батьки а пріорі звикли багато працювати:)
dziga: (kangoo_cute)
Сьогодні 11 років, як ми росписалися! Це звучить якось дивно, бо мені здається, що ми знали одне одного все життя, а тут раз - і виявляється, що було якесь життя "до". В минулому році я вже тут описувала, як усе "несподівано" сталося в цей день рівно 11 років тому , а сьогодні додам, що народження дитини - це найсерйозніший іспит для стосунків, тут дуже важливо, щоб чоловік проявив усі свої найкращі якості з найсильнішої сторони. Можу з впевненістю сказати, що Т. з цим завданням гідно справляється, і не дивлячись на усі мої бурчання, він молодець, ніжно турбується і про гормонально-залежну маму і про  найкращу-в-світі манюню)
Я досі ловлю себе на думці, як же я захоплююся цією людиною, ось так інколи дивлюся, як він ріже салат, і розумію, що так різати салат вміє тільки коханий Т., а ще він краще будь-якого Джиммі Олівера вміє приготувати шикарний обід за 15 хвилин, вміє мене розсмішити, як би сумно мені не було, вміє підтримати і дати "копняка", коли опускаються руки і вже нічого не хочеться. Тобто люблю я цю людину до нестями і далі, і це досі єдина людина, якій би я сказала "так" і через 11 років "після".

пс:оооох, шаніка треба після таких думок:)

Кохання нам всім у цей ранковий час!
dziga: (biaritz)
Як би там холодно не було, але холодно все-таки по-весняному.
Ми сьогодні навіть кавували на вулиці, як ви уже все бачили у фейсбучику (але у фейсбучику пости зникають з довільною послідовністю, так що викладаю нас ще тут)
ми )
dziga: (doll)
Моя дівчинка, мій снігельочок (равличок на шведській), моє чудовисько, мій монстрик, коротше, усе моє, на що тільки моя фантазія здатна (може, краще, щоб сторонны вуха того не чули:))
З кожним днем я все більше закохуюся в неї, найулюбленіше зайняття – безперестанку її тиснути в обіймах))) За цей місяць вона навчилася реготати, коли я вперше це побачила, просто розплакалася від щастя – Боже, ця малявка сміється до МЕНЕ!!! Я ледь не брикнула від щастя (думаю, мами мене зрозуміють, це ж цілком нормально брикати від щастя, правда?:) Заради таких хвилин можна пережити усі труднощі.
Моментів, коли «краще втопитися і не мучитися» стає все менше (може, справді ці коліки на третьому місяці закінчуються?) Знаєте, природа якось аж занадто мудро зробила, що малеча кричить на таких частотах, що її не сила зігнорувати, дах зносить тільки так. Як борюся? Спочатку закривалася в туалеті і брала себе в руки, потім вже не закривалася в туалеті, а тримала її на руках, танцювала, співала, а потім просто сідала з нею і починала розповідати, як щасливо ми заживемо, коли вона виросте і вже не буде кричати, розповідала про найші майбутні подорожі, про нашу велику любов, про те, як ми разом будемо ходити в кіно, як ми будемо зранку пити разом каву, а потім іти гуляти, зовсім по-дівчачи віддаватися шопінгу, радячи одна одній, що краще купити, а потім будемо сміятися з того, що все-таки ми зовсім не те одна одній нарадили…. І знаєте, це допомагало мені прийти до тями і розуміти, що усі ці крики пройдуть, а залишиться щось важливіше (і якщо вже зовсім відверто, то не так вже багато вона кричить, ну, і якби банально це не звучало, але усвідомлення того, що так розвивається ЖИТТЯ мені теж допомагає:)
Зараз її найулюбленіша іграшка – Я!!! Таке кумедне створіння співає, танцює, а ще має довге волосся, за яке можна запросто потягати!!!  Ну, але краще мами є тільки… тато (та це вже зовсім інша історія:)
Взагалі я дуже перживала, як ми - два повернуті одне на одному створіння – зможемо вмістити в собі ще третє… Але виявляється, дуже навіть можемо, бо ми обоє стали повернуті ще на третьому)) А якщо серйозно, то з дитиною стає легше, коли усвідомлюєш, що це така ж особистість, як ти, їй усе цікаво, з нею варто і ТРЕБА все робити, що робиш ти, їй цікаво дивитися, як я мию посуд, як я прибираю чи готую їсти, головне, щоб це не довго тривало (тепер я надіюся, що їй буде так само цікаво дивитися, як я читаю чи пишу, та поки вона не в захваті від таких моїх зайнятьJ)
І ще я, мабуть, не дуже сучасна мама бо не дотримуюся ніяких методик виховання, і мені все одно, чи дитя буде в рік декламувати вірші, а в два цитувати «Війну і мир», але я дуже хочу, щоб вона була щаслива і любила себе не тому, що вона щось вміє, а тому що вона просто є, я хочу, щоб вона ніколи не сумнівалася в нашій до неї любові, бо я впевнена, що сумніви добрі в усьому, але тільки не в любові. Щось мені підказує, що це єдино правильний метод – жити з нею і любити (її, одне одного і світ навколо)!

ПС: сьогодні ідемо на її першу прививку, боюся, що там казати...
ПС2:ще подумалося, що якби я жила в Франції, то вже прийшлось би виходити на роботу, а свого Равличка віддавати в садок...бррррр, добре. що я не у Франції! 
dziga: (biaritz)
Вчора з приводу цих святкувань до Т. все назвонювали його подруги)) Ну, він у мене такий, що у нього подруг завжди більше, ніж друзів, не знаю, як то виходить)) Всі чудові дівчата, я їх прекрасно знаю, але не з усіма дружу сама.
І от в одній з розмов, я так розумію, його запитали, що я йому подарувала, а він на повному серйозі "а у мене вже все є - це мої дівчата, що мені ще дарувати?")
Здавалось би, сама це знаю (тому нічого й не дарувала:), але ж якось приємно, коли це говорять ще й іншим)
dziga: (flowers_girl)
Саме так називають шведи День св. Валентина, надаючи йому повністю секуляризованого значення.

Ніколи не переймалася цим днем, а от сьогодні перейнялася, і задумалася, що романтики в нашому житті поменшало, та що там казати, нема навіть можливості спокійно сісти і поговорити, працюємо у дві зміни - я з малою до п"ятої вечора, Т. - з пятої до .... поки не засне (інколи я засинаю раніше). І це при тому, що до переїзду у неї хоч якийсь режим намітився, а тепер знову починаємо спочатку(

За таких умов залишається надіятися лише на св. Валентина, моє найбільше бажання - щоб нормалізувався її день і вона хоча б 1,5 години могла проВеспати без просинань.

Ошо

Jan. 26th, 2013 09:09 pm
dziga: (biaritz)
Колись я просто зачитувалася Ошо (не смійтеся, якщо що), сьогодні в ФБ хтось виклав ось це, хай висить, я з Ошо повністю згідна

Незрелые люди, влюбляясь, уничтожают свободу друг друга, создают зависимость, строят тюрьму. Зрелые люди в любви помогают друг другу быть свободными; они помогают друг другу уничтожить любые зависимости.
Когда любовь живет в зависимости, появляется уродство.
А когда любовь течёт вместе со свободой, появляется красота.

@ Ошо
dziga: (me_flying)
Сьогодні Вероніці два місяці! Стає все цікавіше - вона все більше сміється, менше кричить і плаче, більше реагує на навколишній світ! (мені навіть здається, вона вже відрізняє мене від Т. хо-хо:)
Я безмежно їй вдячна за те, що вона виховує мене, робить з мене кращу версію мене (ага, я дуже скромна:)! Вчить бути більш терплячою, спокійнішою (а як інакше, якщо навіть цей пост приходиться дві години писати?), сприймати час, як щось циклічне, а не лінійне, нікуди не поспішати, бути тепер і зараз, поступово відучує мене від бажання постійно усе контролювати, а натомість вчить дозволяти речам іти своїм шляхом. З нетерпінням просинаюся щоранку, щоб подивитися, як там ми сьогодні, бо у неї саме зранку найкращий настрій.

В процесі пакування вилазять просто таки неочікувані речі. У нас вже зібралося два пакети речей, з яких виросла мала, плюс ціла сумка речей для вагітних. Я кажу Т. "що ж з ними робити? Кому віддати? Чи піти викинути в контейнер з одягом (лікарі без кордонів у унас збирають)?" А Т. на повному серйозі каже: "Не поспішай! Хто-зна, може, ще нам знадобляться!" Неочікуватно так, ага!
Я думаю, щось він надто мало напрягається, треба більше з малою часу проводити!
dziga: (me_flying)
Давно хотіла зробити пост про простий буденний день (колись в жж я натрапила на спільноту, в якій жж-сти викладали такі розповіді з телефонними картинками). Мені для цього не вистачало мобілки, яка б робила нормальні фото, бо ж не можна з собою таскати камеру цілий день (принаймні я не можу її з собою таскати цілий день:).
Зізнаюся, що навіть з мобільним було важко постійно її витягати і знимкувати (ну, такий я от лежень))
Старалася я відобразити абсолютно все, що відбувалося за день. Вибрала просту буденну п’ятницю (хоча навряд її можна назвати простою і буденною, бо у мене ніби то й відпустка, тому я стараюся працювати лише до обіду, але то вже як виходить, вчора принаймні вийшло:)
Отож, поїхали!
багато фото і мало тексту )

Гарних вам вихідних, друзі! І гарних вам буднів)
dziga: (jumping)


Сьогодні рівно 10 років, як ми з Т. офіційно стали чоловіком та дружиною. Це звучить урочисто, та рівно 10 років тому усе було зовсім не так урочисто, бо ж не було ніякого весілля, ніяких тобі сукенок і костюмів, зате було багато радості і несподіванок! Та що там казати, сама процедура «розписування» була великою несподіванкою! Коли зараз згадую цей день, то сама не вірю, що ми були такі відчайдухи, ба навіть більше, безтолкові ми були на всю голову, але це відгонило якоюсь такою божевільністю, що дух захоплює від радості за нас.
Отож все починалося нічим не натякаючи на великі зміни. Ми сиділи у кухні, щось там їли (мені здається там були млинці і полуниці, але я не впевнена), у мамусі був День народження, у нас усіх був чудовий настрій. Тут на обід приходить тато і каже, що якщо ми хочемо, то можемо стрибати в машину і поїдемо розписуватися, він якраз бачився з жіночкою, яка за все це відповідає у нашій сільській раді (наша хата стоїть на землі села, яке по суті знаходиться набагато далі від Рівного, але територіально ми належимо їм, отож розписуватися ми мали у тій сільській раді, нарешті я побачила те місце, до якого ми приписані:), і вона сказала, що ще годинки дві посидить на роботі, так що все в наших руках. Ну, ми недовго думаючи, застрибнули в машину і поїхали розписуватися)) Мамусік так розчулилася, що нарізала в дворі квітів і їхала з нами з таким щасливим обличчям, що мені здається, що саме вона була тоді щасливіша за нас всіх (Т. вона особливо любила, це правда, у них був якийсь особливий зв'язок, тепер він у мене за них двох мене любить))
Після цього ми поперли у Рівне, де ходили від ресторану до ресторану і святкували з усіма друзями по колу)) Увечері, коли ми повернулися додому, нас чекала ще більша несподіванка – мама накрила ну дуже святковий стіл, зі всіма нашими спільними з Т. смаколиками і ми знову святкували (памятаю, що там ще хтось був з родичів)
Ось так несподівано ми розписалися. Чому тато проявив таку ініціативу? Тут все легко: всі типу знали, що я повернулася з Німеччини, де мала би бути рік, через якихось три місяці, бо жити без Т. не могла, і офіційна версія повернення було наше одруження. Отож, треба хапати бика за роги, і раз доця сказала одружуватися, значить, з цим треба щось робити. Чому саме в цей день, думаю, у батьків була якась таємна змова, мама хотіла, щоб ми це зробили саме в її день народження, щоб ця дата запам’яталася на все життя. От і зараз я це пам’ятаю саме через те, що у мами 20 червня День народження, а значить в цей день ми розписалися, а не навпаки)
А потім абсолютно несподівано у серпні ми відгуляли весілля. І думаєте, я колись пожалкувала, що все було не сплановано і якось «не як в людей»? Анітрішечки! Якби я все спланувала до найменших деталей, не вийшло б так все божевільно «по-нашому», як це склалося абсолютно випадково)
Ну, а зараз треба допрацьовувати і іти святкувати! Хочу щоб таких десятиріч було у нас ще багато-багато)))

Кохання вам всім до нестями, друзі мої!!!
dziga: (station)
Так у світі повелося, що лютий для мене якийсь особливо щедрий місяць! Лютий подарував мені Т. і лютий подарував мені Швецію!
Першого ми святкувати ДН Т., і так гарно святкували, що здавалося час зупинився і ми потрапили у якийсь інший вимір, де не буває ні початку, ні кінця, а якесь суцільне безмежжя, з усім світом у наших руках. Звісно, потім нам довелося повертатися у будні, з горами роботи і зобов"язань, проте, коли в тобі живе пам"ять про міжчасся і безмежжя, то і працювати веселіше)

А вчора виповнилося рівно 3 роки, як я потрапила в Швецію! Коли читаю свій перший запис тут , на Шведчині, то не вірю, що минуло лише три роки, бо мені здається, що це був запис з інших віків, і зовсім не я його писала, та все ж це була я, і я вдячна собі тій, за те, що все було саме так) (Як каже моя племінниця, "Ю. тобі буде що згадати і дітям розповісти")
У минулому році, на свою річницю тут я склала список речей, які для мене позначають "шведськість". Коли дивлюся на цей список зараз, то думаю, як добре, що я його тоді скалала, бо з кожним місяцем ці особливості так стираються, що я їх вже не помічаю. От коли у мене починаються бзіки "пакую речі і їду додому", мені треба заглядати в цей список. І ще було б добре скласти список речей, які мене тут насправді захоплюють, щоб не розслаблятися. Вчора, коли від перевтоми я вже не могла ні думати, ні писати, ні читати, і була зла на весь світ, моя мудра подруга просто сказала: Ю. ти згадай, коли ти сюди приїхала тебе захоплювала проста вода з крану, яку можна пити, і яка не зрівняється ні з якою бутильованою водою, а тепер ти злишся на якусь дрібноту! І ця фраза мене вмить привела до тями, чесно, і мені стало соромно за свою розніженість і злість. Ось ця проста вода з крану (яку, до речі я наразі попиваю) стане першим пунктом у моєму новому списку!

А завтра у нас річниця знайомства з Т.! 11 років тому народилося одне велике МИ!

А поза тим, вперше в житті я купую взимку креми від сонця, шукаю літній одяг, складаю літній гардероб, адже саме лютий дарує мені Австралію!

Життя прекрасне! (навіть якщо знову треба повертатися до роботи і писати.писати.писати.....)
dziga: (biaritz)
Рівно стільки років пройшло з того дня, як ми відгуляли своє весілля!
Якби мені коли-небудь сказали, що все буде так, я б ніколи не повірила.
Я???!!! Яка з одної людиною на одній жилій площі і дня не може прожити, якій все так швидко набридає, що краще нічого і не починати, хто вміє насолоджуватися самотністю і її насправді цінувати? Я буду коли-небудь з кимось жити і сумувати навіть від того, коли цей хто-небудь вийде в магазин хліба купити? Та виявляється у світі бувають і не такі несподіванки:)
Я не знаю, кому я маю за такі сюрпризи дякувати, та якщо я маю за це дякувати небесам, я їм дякую!
Коли на весіллі дорогі гості говорили, що той день ми запам’ятаємо назавжди, бо то ніби найпрекрасніший день нашого життя, вони наївно помилялися, тому що у щасливій сімї не свята найщасливіші, а найщасливіші саме будні! Такі неймовірні, колоритні, які нанизуються на ниточку життя і стають самим твоїм життям! Я майже нічого не пам’ятаю з нашого весілля, зате я так багато пам’ятаю подробиць з інших днів, що з того можна знімати кіно. Т. часто говорить, що зі мною жити - наче дивитися французьке арт-хаузне кіно) Не знаю, що саме для нього означає «французьке арт-хаузне кіно», мабуть, той організований хаос, в якому нам усі ці роки of togetherness вдається жити, та я безмежно щаслива, що живу з найкращим у світі чоловіком (і тут моя думка дууууже суб’єктивна, я визнаю:), тому що він завжди готовий піти зі мною на будь-яку авантюру, який вірить у мої мрії ще більше ніж вірю у них я (а віра моя безмежна, повірте мені), і головне, він не тільки здатний у ці мрії вірити, а ще й заставляти мене їх реалізовувати.
Ось таке, друзі мої! Щастя не має меж! І для цього в принципі не треба ніяких річниць, різниць, і т.д., та якщо ж все таки душа вимагає свята, то треба їй те свято дарувати!
Сьогодні я дарую нам його і нехай весь світ зачекає) Ну і ще, загадую собі до наступної річниці нову мрію! Сподіваюся через рік поділюся новиною)
А якщо коротко, то кохайте(ся), друзі!
А я іду в загул)

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 10:36 am
Powered by Dreamwidth Studios