dziga: (reading_is_sexy)
Саме 40 років тому світ побачив роман Еріки Джонг "Страх літати"!
Зараз я трохи по-іншому дивлюся на нього, ніж тоді коли прочитала його вперше
У мене є запитання до Ісідори, навіщо їй було боротися за місце в системі, проти якої вона боролася? Навіщо тра...ся направо і наліво, щоб самоствердитися? Це єдиний шлях пізнатися свою сексуальність?
Та не дивлячись на ці запитання, я вітаю себе з 40-річчям цього роману! Досі вважаю, що всі жінки мають його читати! Вона розхитує стереотипи, у тому чисслі психоаналітичні стереотипи про жінок і особливо про природу їхньої творчості, а це дуже потрібне діло))
З Днем народження тебе, "Страх літати"!
dziga: (biaritz)
Отже, як же все-таки бути жінкою у наш буремний час?
Чому називатися феміністкою стало ледь не лайкою, а якщо хтось і каже, що вона феміністка, то обовязково так, знаєте, з сарказмом, або принаймні з іронією?
Чи може феміністка наймати працівників, які виконають хатню роботу? Чи може вона наймати няню врешті-решт?
Чи може феміністка носити бюстгалтер, голити зону бікіні, носити стрінги?
Чи треба боротися за свою фігуру? Стежити за модою?
Для чого потрібно народжувати дітей?
Для чого не потрібно народжувати дітей?
Треба одружуватися? Не треба одружуватися?
Варто робити аборт? Не варто? Як про це говорити?
Як же бути жінкою врешті-решт?

caitlinmoran

Якщо у вас коли-небудь виникали такі запитання, то ця книжка для вас! Якщо ви хочете провести кілька вечорів, заливаючись від сміху, то ця книжка теж для вас!
Якщо ж ви згідні, що роль жінки давати, давати, давати....піклуватися, піклуватися, піклуватися, мовчати, мовчати, мовчати... і при цьому всім цим насолоджуватися, бо так вас природа зробила, то ця книжка точно не для вас і навіть не читайте далі цей пост, не витрачайте всій дорогоцінний час.

Моран пропонує "п"яту" хвилю фемінізму - "ха-ха"- фемінізм:
If there is to be a fifth wave of feminism, I would hope that the main thing that distinguishes it from all that came before is that women counter the awkwardness, disconnect and bullshit of being a modern woman not by shouting at it, internalizing it or squabbling about it - but by simply pointing at it, and going "HA!", instead.

Щоб дати відчути на смак її стиль даю кілька цитат:

A male feminist is one of the most glorious end-products of evolution.

або:

So, here is a quick way of working out if you are a feminist:
a) Do you have a vagina? and
b) Do you want to be in charge of it?


Ну, і вся книжка в такому стилі. Просто не модливо залишатися після неї не-феміністкою!

Читати Моран було наче спілкуватися з подругами, от кожна з моїх дорогоцінних дівчат могла б написати цю книжку, але, мабуть, не так смішно, тому вся слава дісталася Моран, а не моїм прекрасним розумницям.
Інколи я відкриваю книжку на будь-якій сторінці і просто заходжуся сміхом. Це такий empowerment я вам скажу, коли розумієш, що від ситуацій, які вводять тебе в ступор, можна так сміятися.
Я ще ніколи не читала такого ясного і смішного тексту про все, що стосується тільки жінки - від місячних, білизни, депіляцій, до пологів, материнства і абортів включно. Чесність і відвертість гарні компаньйони у письмі, і у читанні теж!

Цього року вона так часто була в Швеції на усіляких шоу, що я просто не могла її пропустити, і я рада, що не пропустила, вона таки чудова!
SpirosPolitis_CaitlinMoran_021
dziga: (bw_cigar)
Ось за цим посиланням можна подивитися відео, на якому дівчина за три хвилини змогла сказати стільки важливого!
І будьте справді уважні на позначці 1:40, ця дівчинка зуміла сказати все, що стосується гендерного виховання всього за кілька секунд.

http://www.upworthy.com/watch-a-student-totally-nail-something-about-women-that-ive-been-trying-to-articulate-for-37-years-6?c=reccon1

Я не можу передати, яка я вдячна мамі, яка переривала усі намагання бабусі переконати мене, що я мушу щось робити, "бо я дівчинка"! В тому числі "мовчати", тоді коли мій брат міг кричати і добиватися свого усіма можливими способами, "бо він хлопчик".
Я, мабуть, надто чутлива, але я просто розплакалася, слухаючи цю дівчину. Гени, мабуть, ага!
dziga: (doll)
Це прекрасно! Особливо остання світлина: "Я не могу поверить, что мне все еще приходится протестовать против этого дерьма"! Так-так-так!!!

Originally posted by [livejournal.com profile] pushistyj_ej at Немного истории феминизма в фотографиях
Мне очень нравятся такие исторические подборки - вдохновляют :) Хочется поделиться тем, что накопилось у меня на Pinterest.

К сожалению, в большинстве случаев, не могу указать авторство, потому что даже в источниках фото авторы не указаны.


Акция суфражисток 20х годов прошлого века: они едят пиццу, сидя на улице в купальных костюмах.

и еще 11 штук )
dziga: (me_flying)
Я колись писала про книжку Марії Свеланд "Стерво", де вона розмірковує на тему нерівності в шлюбі, яка стає особливо помітна, коли народжуються діти. Ця книжка викликала таку хвилю дискусій і емоцій в Швеції, що після неї (а вийшла вона в 2007) Свеланд написала ще декілька книжок навколо цієї ж теми, одна з яких про розлучення, як вихід до принаймні якоїсь рівноправної ситуації ("Happy, happy - en bok om skillsmässa" (Happy, happy - книга про розлучення). А до 8-го березня вона видає свою нову книжку про антифемінізм у Швеції (Hatet - Ненависть), яку вона написала "у відповідь" на числені листи з погрозами, які вона отримує від "прихильників Брейвіка" - захисників традиційних цінностей.

Читаючи на днях її інтерв"ю, мені подумалося, що, мабуть, є правда в тому, що розлучення може бути виходом до якоїсь рівноправності - коли діти живуть тиждень з мамою, тиждень з татом, то півмісяця і тато і мама почуваються повністю вільними і необтяженими нічим, крім себе. У мене так живуть деякі колеги і, справді, коли у них нема дітей, вони планують походи на різні імпрези і почуваютсья вільними пташками... АЛЕ я якось не хочу собі такого виходу до рівності, хочу знайти якись інші виходи, принаймні, коли перестану малу годувати.

Наразі ж стараюся дивитися на ситуацію з позитивного боку - в моєму житті мене хтось потребує зараз більше, ніж будь-коли до цього- 24 години на добу - це вам не хухри-мухри:) І цей хтось дуже гарненький і солоденький, аж надто солоденький, щоб його підвести своїм поганим настроєм через роздуми про рівність.

У проміжках, коли це солоденьке створіння спить, я продовжую працювати, хоча і справді концентрація майже відсутня і  буває, що я читаю один і той самий абзац три рази, але я вірю, що все напишеться і допишеться, бо так має бути. Я зовсім не обтяжую себе нічим іншим - майже ніколи не готую, і не прибираю (це все робить Т., але ясно, що мені цього мало!!!)

А ще я кожен день починаю з прийняття ванни, розслабилися, намастилися усілякими пахнощами - і в бій (і хай наша планета мене простиь, але мені це зараз конче потрібно, щоб тримати хоч якийсь баланс у моєму недоспаному і перевтомленому житті)!







 
dziga: (reading_is_sexy)
9185011096
Роман «Дочки Еґалії» норвезької письменниці Герд Брантенберг змальовує суспільство, у якому панують жінки, а чоловіки там розглядаються, як зайвий елемент, який тримають у надлишку лише тому, що цивілізація Еґалії взяла гору над природою, і незважаючи на те, що природа створила чоловіків «непотрібними у великих кількостях», жінки тепер все ж милостиві і не вбивають чоловіків, як це було тисячі років тому в еґалійській історії. Жінки посідають керівні посади, ходять у клуби, займаються «суспільними» проблемами, а чоловіки сидять удома і виховують дітей. Такий «природний» плин речей. Увесь устрій пояснюється через «природну» аргументацію: природа створила самодостатню жінку, вона може виносити дитину, вона сильна стать, в той час як чоловік дає лише «матеріал» для подальшого відтворення людства, він слабка стать. Такий порядок утверджується і на символічному рівні: у мові домінують жіночі форми (людина тепер не människa (від слова man - чоловік), а kvinniska (від слова kvinna - жінка), безособовий займенник dam відповідно заміняє man), календар в Еґалії регулюється Місяцем, відповідно там не 12, а 13 місяців, тілесні практики позначають чоловіка як відхилення від норми (саме чоловіки носять спеціальні ремені, які символічно замінюють сучасні жіночі бюстгальтери, вони соромляться свого тіла, і постійно над ним працюють). Такий собі сучасний світ-навиворіт, від зміни місць між жінками і чоловіками, пригноблення однієї статі іншою стає видимим і весь стан речей видається просто абсурдним. Диктатура однієї статі спустошує суспільство, яка б стать не була панівною. В Еґалії назрівають чоловічі заворушення, чоловіки намагаються вибороти собі рівні з жінками права, але поки що всі їхні зусилля видаються марним. Єдине, що вдається лідеру цих заворушень – це видати книжку про світ, де домінують чоловіки, а жінки сидять дома, варять їсти і виховують дітей. Від зміни доданків сума не змінюється. Невже нема іншої альтернативи суспільству? Невже одна стать має бути завжди панівною? Влада завжди корумпує, хто б до неї не приходив? Ось такі запитання…
Я б не сказала, що ця книжка має якусь особливу художню цінність, усе і ній надто передбачувано, та її цікаво читати у контексті жіночої історії та емансипації, це книжка саме 70-х, її неможливо уявити написаною в 90-х чи 2000-х. Я думаю, вона б сподобался усім, хто цікавиться фемінізмом і ґендером, та, наскільки я розумію, її не було перекладено на українську.
dziga: (doll)
У тему 8-го Березня.


"Until the answer is "yes" we must never stop asking".
dziga: (reading)


"This book will make literary history...because of it women are going to find their own voice and give us great sagas of sex, life, joy, and adventure."
--Henry Miller
"Transcends being a woman's book and becomes a latter-day Ulysses, with a female Bloom stumbling and groping, but surviving."
--Wall Street Journal

Тільки прошу не закидувати мене камінням, ок? Зізнаюся, цей must read твір (чи тут можна сказати «маніфест») фемінізму (другої його хвилі?) я прочитала лише нещодавно, до того ж читала його переважно у літаках, щоб додати атмосфери так би мовити.
Ви ж усі вже його читали, правда? То що ж мені, невігласу, тут залишається додати? Та я спробую щось додати хоча б просто для себе, ніби як у школі допис до «читацького щоденника».
моє ПРОчитання )
dziga: (Default)
Це вже якась тенденція на східних просторах Європи. Спочатку FEMEN з їхніми ну диже дивними, як на мене, стратегіями боротьби. Потім напівголі студентки на календарі в Росії та Україні, тепер роздягаються білоруські письменниці (http://ale.by/News/Show/7837?nonewslist=true&sms_ss=facebook&at_xt=4ce3af41e5e29bbe,0) та польські жінки-політики (http://www.economist.com/blogs/easternapproaches/2010/11/politics_without_politics).
Звідки тут ноги ростуть і головне, для чого?
Як на мене, брєєєєєєд!!! треба на такі новини тег змінювати на "недофемінізм" чи щось подібне.
dziga: (Default)
Відео з симпозіуму з Юдіт Батлер в Колумбійському університеті.

Just in case I need it again, and in case some of you would like to watch it.

http://media.law.columbia.edu/CGSL/butlersymposium100305pt4flv.html
dziga: (Default)
Ось так по-тубільські ми прямуємо до гендерної рівності і демократії в купі взятих... Звісно, нічого окрім критики такі закони у тверезої людини не можуть викликати, та коли подумаю про тих, хто на тих посадових місцях "випадково" опинився, то, може, й справді їх треба вчити, у що треба одягатися,якщо ти працюєш у кабміні?
"30 вересня 2010 року уряд України ославився ще одним регламентаційним документом - наказом номер 155. У ньому мова йде не про податки або ліцензійні умови, не про правила господарювання, або перетину кордону. Крок зроблений далі - до сфери приватного життя, основних прав людини, до гідності й цінності людської особи.
Назва цього наказу - "Про затвердження рекомендацій щодо зовнішнього вигляду (дрес-коду) працівників секретаріату кабміну".
Учасники форумів та електронних мереж багато шуткували над ним, бо його складно читати без посмішки та здивування. Моє перше враження було саме таким. Однак друге було схоже на вислів моєї доньки, яка схвильовано просила мене з дитячого табору надіслати їй терміново Конвенцію про права дитини, бо її права порушувалися, а вона не могла згадати, відповідно до якої статті".
Звідси і далі:
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/10/13/5470671/
dziga: (veil)
Сейчас наша страна занимает 63-е место, между Ботсваной и Венесуэлой, хотя год назад у Украины была 61-я позиция, а в 2006 году - 48-я.

Самыми гендерно равными государствами стали Исландия, Норвегия, Финляндия и Швеция. Франция скатилась на 46-е место после того, как в стране стало меньше женщин-министров.

США, напротив, поднялись на 12 позиций и впервые за 5 лет попали в ТОП-20: смена администрации привела женщин на руководящие посты, а, кроме того, сократился разрыв между средней женской и средней мужской зарплатой.

Звідси: http://censor.net.ua/go/offer--ResourceID--175627
dziga: (veil)
перепощую, бо підтримую.

На сайті Музею історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху http://gender.at.ua
розміщено звернення громадськості до Прем"єр-міністра України п. М. Азарова.
До звернення можна приєднатися, додавши свій підпис у коментарі. Всі підписи будут перенесені у загальний список систадміном сайту.
З повагою, команда проекту "Створимо музей про себе!"
dziga: (bw_cigar)
Для кого "фемінізм" не є лайливим словом, тому буде цікаво почитати.
Взято у sadcrixivan.livejournal.com/129967.html
Дякую за перепост maryxmas!

Андреа Дворкин «Женщины правого крыла» (отрывок)
Эти девочки были настоящими идеалистками. Они искренне ненавидели войну во Вьетнаме, а ведь она не угрожала их жизням, в отличие от жизни мальчиков. Они ненавидели расовые и сексуальные предрассудки в отношении черных, главным образом, черных мужчин, которые были подвержены видимой опасности. Далеко не все эти девочки были белыми, но все равно объектом сочувствия был именно черный мужчина, он был той фигурой, которую хотелось защищать от расистских погромов. Изнасилование считалось расистским заговором – оно не было чем-то реальным, оно лишь использовалось в расистском контексте, чтобы изолировать и уничтожить черных мужчин наиболее специфичным и стратегическим образом, изнасилование было фабрикацией, плодом расистского разума. Эти девочки были идеалистками, потому что, в отличие от мальчиков, многих из них изнасиловали – это их жизни были под угрозой.

Эти девочки были идеалистками, в первую очередь потому, что они верили в мир и в свободу так сильно, что они вообразили, что они предназначаются и им тоже. Они знали, что их матери не были свободны. Они видели маленькие, ограниченные, женские жизни. Они не хотели быть такими, как их матери. Они приняли то, как мальчики определяют сексуальную свободу, потому что она делала их отличными от их матерей в большей степени, чем любая другая идея или практика. Если их матери считали секс секретным и личным, воспринимали его с таким страхом и стыдом, то эти девочки провозгласили секс своим правом, своим удовольствием, своей свободой. Они посмеялись над глупостью своих матерей и стали союзницами откровенных сексуальных идей длинноволосых мальчиков, которые хотели мира, свободы и повсеместного траха. Это было видение мира, которое заставило девочек уйти из домов, в которых их матери жили как пленницы или автоматы, и в то же время они обратились к целому миру, чтобы превратить его в наилучший из домов. Другими словами, эти девочки не ушли из дома, чтобы искать сексуальных приключений в сексуальных джунглях, они оставили дом, чтобы найти дом потеплее, подобрее, побольше и поприветливее.
Read more... )
dziga: (Default)
У вівторок 10 листопада, об 11:00, під Лук'янівським СІЗО (м. Київ, вул. Дехтярівська, 13, станція метро Лук'янівська) відбудеться акція протесту проти кримінального переслідування художника-акціоніста Олександра Володарського. 

Учасники акції протесту під Лукьяновскім СІЗО вимагатимуть негайного звільнення Олександра Володарського та припинення кримінального переслідування, яке він зазнав через мирну акцію. Посадові особи МВС України, причетні до необґрунтованого порушення кримінальної справи щодо Олександра Володарського, повинні бути притягнуті до відповідальності.



Переслідування митця та блогера Олександра Володарського – лише за участь у перформансі біля Верховної Ради України – є грубим порушенням права людини на мирне вираження власних поглядів.



Нагадаємо, що 2 листопада Олександр Володарський та його анонімна партнерка провели перформанс голяка, під час якого імітували статевий акт біля будівлі Верховної Ради України. Ця акція мала привернути суспільну увагу до масових порушень прав людини в Україні, а також до ганебного антидемократичного закону «Про захист суспільної моралі» та репресивної цензури Національної експертної комісії з питань суспільної моралі.

Конституція України та Європейська конвенція про захист прав і свобод гарантує вільне вираження поглядів кожній людині. Ця свобода охоплює перш за все ті форми їх вираження, які зачіпають за живе, ображають або навіть шокують представників державної влади (зокрема, справа Хендісайд проти Великобританії, 1976).

Кримінальне переслідування громадянського активіста з боку МВС свідчить про порушення міліцією базових принципів прав людини. Проти кримінального переслідування Олександра Володарського вже виступили відомі правозахисники, художники та письменники, діячі культури, громадські активісти.


Контакти для преси:

Євгенія - 097 594 80 13

Олег - 063 393 71 33
 
dziga: (Default)
От мені цікаво, хтось хоче бути гуд вайф?

http://home.insightbb.com/~pinkgirlvintage/goodwifesguide.jpg

надибала у josie_and_duck
dziga: (Default)
Хтось тут був? Read more... )

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 07:51 pm
Powered by Dreamwidth Studios