dziga: (reading_is_sexy)
Саме 40 років тому світ побачив роман Еріки Джонг "Страх літати"!
Зараз я трохи по-іншому дивлюся на нього, ніж тоді коли прочитала його вперше
У мене є запитання до Ісідори, навіщо їй було боротися за місце в системі, проти якої вона боролася? Навіщо тра...ся направо і наліво, щоб самоствердитися? Це єдиний шлях пізнатися свою сексуальність?
Та не дивлячись на ці запитання, я вітаю себе з 40-річчям цього роману! Досі вважаю, що всі жінки мають його читати! Вона розхитує стереотипи, у тому чисслі психоаналітичні стереотипи про жінок і особливо про природу їхньої творчості, а це дуже потрібне діло))
З Днем народження тебе, "Страх літати"!
dziga: (biaritz)
Отже, як же все-таки бути жінкою у наш буремний час?
Чому називатися феміністкою стало ледь не лайкою, а якщо хтось і каже, що вона феміністка, то обовязково так, знаєте, з сарказмом, або принаймні з іронією?
Чи може феміністка наймати працівників, які виконають хатню роботу? Чи може вона наймати няню врешті-решт?
Чи може феміністка носити бюстгалтер, голити зону бікіні, носити стрінги?
Чи треба боротися за свою фігуру? Стежити за модою?
Для чого потрібно народжувати дітей?
Для чого не потрібно народжувати дітей?
Треба одружуватися? Не треба одружуватися?
Варто робити аборт? Не варто? Як про це говорити?
Як же бути жінкою врешті-решт?

caitlinmoran

Якщо у вас коли-небудь виникали такі запитання, то ця книжка для вас! Якщо ви хочете провести кілька вечорів, заливаючись від сміху, то ця книжка теж для вас!
Якщо ж ви згідні, що роль жінки давати, давати, давати....піклуватися, піклуватися, піклуватися, мовчати, мовчати, мовчати... і при цьому всім цим насолоджуватися, бо так вас природа зробила, то ця книжка точно не для вас і навіть не читайте далі цей пост, не витрачайте всій дорогоцінний час.

Моран пропонує "п"яту" хвилю фемінізму - "ха-ха"- фемінізм:
If there is to be a fifth wave of feminism, I would hope that the main thing that distinguishes it from all that came before is that women counter the awkwardness, disconnect and bullshit of being a modern woman not by shouting at it, internalizing it or squabbling about it - but by simply pointing at it, and going "HA!", instead.

Щоб дати відчути на смак її стиль даю кілька цитат:

A male feminist is one of the most glorious end-products of evolution.

або:

So, here is a quick way of working out if you are a feminist:
a) Do you have a vagina? and
b) Do you want to be in charge of it?


Ну, і вся книжка в такому стилі. Просто не модливо залишатися після неї не-феміністкою!

Читати Моран було наче спілкуватися з подругами, от кожна з моїх дорогоцінних дівчат могла б написати цю книжку, але, мабуть, не так смішно, тому вся слава дісталася Моран, а не моїм прекрасним розумницям.
Інколи я відкриваю книжку на будь-якій сторінці і просто заходжуся сміхом. Це такий empowerment я вам скажу, коли розумієш, що від ситуацій, які вводять тебе в ступор, можна так сміятися.
Я ще ніколи не читала такого ясного і смішного тексту про все, що стосується тільки жінки - від місячних, білизни, депіляцій, до пологів, материнства і абортів включно. Чесність і відвертість гарні компаньйони у письмі, і у читанні теж!

Цього року вона так часто була в Швеції на усіляких шоу, що я просто не могла її пропустити, і я рада, що не пропустила, вона таки чудова!
SpirosPolitis_CaitlinMoran_021
dziga: (bw_cigar)
Ось за цим посиланням можна подивитися відео, на якому дівчина за три хвилини змогла сказати стільки важливого!
І будьте справді уважні на позначці 1:40, ця дівчинка зуміла сказати все, що стосується гендерного виховання всього за кілька секунд.

http://www.upworthy.com/watch-a-student-totally-nail-something-about-women-that-ive-been-trying-to-articulate-for-37-years-6?c=reccon1

Я не можу передати, яка я вдячна мамі, яка переривала усі намагання бабусі переконати мене, що я мушу щось робити, "бо я дівчинка"! В тому числі "мовчати", тоді коли мій брат міг кричати і добиватися свого усіма можливими способами, "бо він хлопчик".
Я, мабуть, надто чутлива, але я просто розплакалася, слухаючи цю дівчину. Гени, мабуть, ага!
dziga: (biaritz)
яка, можливо, зробить дещо зрозумілим для тих, хто не розуміє.


Originally posted by [livejournal.com profile] shaherezada at По просьбе трудящихся:
По просьбе тех, кто не может посмотреть нашу передачу на Ю Тьюбе и на ФБ, публикую запись здесь:

Страна и люди Nr. 187_Жизнь без гомофобии von RTVd
dziga: (me_flying)
Я колись писала про книжку Марії Свеланд "Стерво", де вона розмірковує на тему нерівності в шлюбі, яка стає особливо помітна, коли народжуються діти. Ця книжка викликала таку хвилю дискусій і емоцій в Швеції, що після неї (а вийшла вона в 2007) Свеланд написала ще декілька книжок навколо цієї ж теми, одна з яких про розлучення, як вихід до принаймні якоїсь рівноправної ситуації ("Happy, happy - en bok om skillsmässa" (Happy, happy - книга про розлучення). А до 8-го березня вона видає свою нову книжку про антифемінізм у Швеції (Hatet - Ненависть), яку вона написала "у відповідь" на числені листи з погрозами, які вона отримує від "прихильників Брейвіка" - захисників традиційних цінностей.

Читаючи на днях її інтерв"ю, мені подумалося, що, мабуть, є правда в тому, що розлучення може бути виходом до якоїсь рівноправності - коли діти живуть тиждень з мамою, тиждень з татом, то півмісяця і тато і мама почуваються повністю вільними і необтяженими нічим, крім себе. У мене так живуть деякі колеги і, справді, коли у них нема дітей, вони планують походи на різні імпрези і почуваютсья вільними пташками... АЛЕ я якось не хочу собі такого виходу до рівності, хочу знайти якись інші виходи, принаймні, коли перестану малу годувати.

Наразі ж стараюся дивитися на ситуацію з позитивного боку - в моєму житті мене хтось потребує зараз більше, ніж будь-коли до цього- 24 години на добу - це вам не хухри-мухри:) І цей хтось дуже гарненький і солоденький, аж надто солоденький, щоб його підвести своїм поганим настроєм через роздуми про рівність.

У проміжках, коли це солоденьке створіння спить, я продовжую працювати, хоча і справді концентрація майже відсутня і  буває, що я читаю один і той самий абзац три рази, але я вірю, що все напишеться і допишеться, бо так має бути. Я зовсім не обтяжую себе нічим іншим - майже ніколи не готую, і не прибираю (це все робить Т., але ясно, що мені цього мало!!!)

А ще я кожен день починаю з прийняття ванни, розслабилися, намастилися усілякими пахнощами - і в бій (і хай наша планета мене простиь, але мені це зараз конче потрібно, щоб тримати хоч якийсь баланс у моєму недоспаному і перевтомленому житті)!







 
dziga: (reading_is_sexy)
9185011096
Роман «Дочки Еґалії» норвезької письменниці Герд Брантенберг змальовує суспільство, у якому панують жінки, а чоловіки там розглядаються, як зайвий елемент, який тримають у надлишку лише тому, що цивілізація Еґалії взяла гору над природою, і незважаючи на те, що природа створила чоловіків «непотрібними у великих кількостях», жінки тепер все ж милостиві і не вбивають чоловіків, як це було тисячі років тому в еґалійській історії. Жінки посідають керівні посади, ходять у клуби, займаються «суспільними» проблемами, а чоловіки сидять удома і виховують дітей. Такий «природний» плин речей. Увесь устрій пояснюється через «природну» аргументацію: природа створила самодостатню жінку, вона може виносити дитину, вона сильна стать, в той час як чоловік дає лише «матеріал» для подальшого відтворення людства, він слабка стать. Такий порядок утверджується і на символічному рівні: у мові домінують жіночі форми (людина тепер не människa (від слова man - чоловік), а kvinniska (від слова kvinna - жінка), безособовий займенник dam відповідно заміняє man), календар в Еґалії регулюється Місяцем, відповідно там не 12, а 13 місяців, тілесні практики позначають чоловіка як відхилення від норми (саме чоловіки носять спеціальні ремені, які символічно замінюють сучасні жіночі бюстгальтери, вони соромляться свого тіла, і постійно над ним працюють). Такий собі сучасний світ-навиворіт, від зміни місць між жінками і чоловіками, пригноблення однієї статі іншою стає видимим і весь стан речей видається просто абсурдним. Диктатура однієї статі спустошує суспільство, яка б стать не була панівною. В Еґалії назрівають чоловічі заворушення, чоловіки намагаються вибороти собі рівні з жінками права, але поки що всі їхні зусилля видаються марним. Єдине, що вдається лідеру цих заворушень – це видати книжку про світ, де домінують чоловіки, а жінки сидять дома, варять їсти і виховують дітей. Від зміни доданків сума не змінюється. Невже нема іншої альтернативи суспільству? Невже одна стать має бути завжди панівною? Влада завжди корумпує, хто б до неї не приходив? Ось такі запитання…
Я б не сказала, що ця книжка має якусь особливу художню цінність, усе і ній надто передбачувано, та її цікаво читати у контексті жіночої історії та емансипації, це книжка саме 70-х, її неможливо уявити написаною в 90-х чи 2000-х. Я думаю, вона б сподобался усім, хто цікавиться фемінізмом і ґендером, та, наскільки я розумію, її не було перекладено на українську.
dziga: (biaritz)
Сьогодні я нарешті зібралася духом знайшла вільний час для того, щоб нарешті розібратися, що ж все таки відбувається у нашому шведському королівстві у питанні, яке давно не давало мені спокою. Навколо цього питання ходять міфи, і, чесно зізнаюся, я була впевнена, що ці міфи дуже перебільшені. Що це за питання? - запитаєте ви. Це питання статі, - відповім я (і в даному контексті я все-таки пишу "статі", а не гендеру, бо тут ідеться саме про біологічну стать, і шведи самі пишуть "kön" (стать), а не "genus" (гендер).
Я давно чула, що в дитсадках тут не дозволяється називати дітей "він" чи "вона", що шведи ввели нове нейтральне слово "hen", щоб уникнути статевих непорозумінь, і що тут взагалі вже давно модно називати дітей такими собі універсальними іменами, мовляв, дитя виросте і саме зрозуміє, хто воно - він чи вона чи ще хтось зовсім інишй, та з іменем тоді проблем не буде, бо воно підійде кожній вибраній ідентичності!
Я завжди вважала себе лібералкою, радикалкою і навіть в чомусь екстремісткою та анархісткою, завжди виступала за повну свободу вибору, та ось тут я щось була в повному ступорі (я достатньо начитана Батлер, щоб зрозуміти і погодитися з ідеєю "сконструйованості" статі і гендеру, та реальність чомусь мене вибила з плину ідеальних конструкцій і я не могла повірити у реальність відмови від слів він-вона у користь чогось "hen", отож, я вибрала собі шлях заперечення і жила тут в повній впевненості, що це всі ці дискусії вигадка і до реальності ще нічого не дійшло, аж поки знайомі не почали розповідати реальні історії з дитсадків, куди ходять їхні діти). От я й вирішила розібратися, що тут відбувається.
Виявляється, що не у всіх дитсадках діють ці нейтральні-до-статі приписи. Кожен третій дитсадок в країні не дотримується такого навчального плану, хоча його ввели ще у 1998 році. Тому виходить Барт і Ко були праві, міфи реальніші за саму реальність)
Моя ж анархічна думка в цьому така: введенням нового слова навряд чи можна добитися рівності між статями (хоча, можливо, частку вибору цим і можна підвищити). Краще більше зосередитися на "без-статевому" вихованні таким чином, щоб у дітей не було вбитих в голову стереотипів "жіночих" та "чоловічих" ролей, а ці стереотипи вбиваються не лише словами, а поведінкою, в тому числі поведінкою батьків. Якщо дитя бачить, що його мама з ранку до ночі готує їжу і прибирає, а тато "десь ходить", а увечері він "відпочиває", то називай дитя "hon", "han", чи "hen", та воно буде розуміти, що щось не так у нашому шведському королівстві.
Я так собі думаю, що головне, що буде знати моє дитя, це те що і хлопчиком і дівчинкою можна бути по-різному, що немає ідеальних типів "хлопчик" чи "дівчинка", зате у кожного "неідеального" типу є право бути собою і користуватися рівними можливостями. А за рівні можливості ми будемо боротися, і не лише видумуванням нових слів.


ПС: Прочитала я сьогодні безліч статей на цю тему, вони і стали головним джерелом мого допису тут. Одну з них хочу залишити тут, бо вона у найбільш стислій формі проливає світло на всю дискусію.
http://www.dn.se/nyheter/sverige/var-tredje-forskola-missar-jamstalldhetsmalen
dziga: (reading_is_sexy)

Марія Свеланд: Стерво.
Цей роман видався напрочуд скандальним у нашому Шведському королівстві. Невже в цьому гендерному раю можна критикувати гендерну нерівність? Чого ще сміють хотіти ці жінки? Вони ж мають все і навіть більше ніж все! Як можна посягати на святе? Швеція – це рівність? Ні? І Марія Свеланд відповідає: ні! І проблема навіть не в Швеції, а проблема в засадовій нерівності, в «human condition», якщо хочете. Чому чоловік може спокійно поїхати у відрядження, повернутися як нічого не бувало, до нього тягнуться діти, обіймають і пищать від радості, а жінка, як тільки виходить за поріг терзається докорами сумління, почуттям провини і дома її зустрічають дитячі очі, повні відчаю, сліз і образи?
Щоб розібратися у всьому цьому, головна героїня летить на Канари, щоб там, на Тенеріфі знайти відповіді на ці і багато інших складних запитань. Дома вона залишає чоловіка і дворічного сина. З собою вона бере «Страх літати» Еріки Джонг і намагається разом з нею розібратися у всіх своїх складних почуттях. По суті, Еріка Джонг, Ніна Сімон і Марта Вайнрайт, проходять лейтмотивом усього роману Свеланд, у них вона черпає натхнення, силу і впевненість у собі (я ж цей роман купила, як тільки побачила Марту Вайнрайт і Еріку Джонг на першій сторінці книжки, гарний такий ринковий хід, мушу сказати:)
На позірну простоту сюжету, роман зачіпає саме своєю сміливістю. От можна бути обуреною на весь світ і сидіти мовчати, а можна бути обуреною настільки, щоб про це написати (щиро і відверто, і нехай буде, що буде).
Головним чином, цей роман – така біографічна подорож, у якій героїня згадує своє життя від дитинства до цього моменту, коли вона, тридцятирічна кобіта, сидить у літаку і думає, що життя настільки несправедливе, що з цим треба щось робити, бо так вона жити не може.
Її шукання виявилися не марними, як їй здається вона приходить до правильних висновків і разом з Джонг повторює: Не потрібно просити пробачення за те, що нам хочеться самим контролювати своє життя! Вона вірить, що «можна і любити і жити в рівності, що можна визволити любов із клітки проклятого патріархату, і що любов може врешті перемогти все і бути більшою за все» (Det måste gå att älska och leva jämlikt. Det måste gå att befria kärleken från skitpatriarkatets fängelse. Det måste få vara så att kärleken är det största, som står över allt).
В книжці дуже багато роздумів про материнство, починаючи від спогадів про власну матір, спостережень за жінками навколо, аж до рефлексій над своїм власним життям у ролі мами:
«Саме це і означає стати мамою – втратити контроль. І не має значення, наскільки добре ти тренована. Віддати своє тіло і частково саму себе... Лише тоді, коли ти наважишся втратити контроль, ти зможеш насолодитися материнством. Саме тому материнство здається таким неможливим проектом рівності ». (...det är precis det som det innebär att bli mamma, att förlöra greppet. Hur vältrєnad du än är. Ge upp sin krop och delvis ge upp sig själv. ...Det är först när du vågar släppa greppet och kontrollen som det blir möjligt att njuta av moderskapet. Och det är därför som moderblivandet verkar vara ett sånt omöjligt jämställhetsprojekt).
У Hallandsposten написали, що читання цього роману повинно б було стати законом для усіх майбутніх батьків. І якщо це перебільшення, то дуже маленьке перебільшення.
В сітці знайшла частину роману у російському перекладі
Ось початок звідти:
На крыльях
В это промозглое январское утро я сижу в самолете, который летит на Тенерифе. Уставшая как собака, серая как мышка и злая как сто чертей. Ну ладно, не злая – раздраженная. Раздраженная как черт. На все, а больше всего – на саму себя, и все это как будто подточило меня изнутри. Я живу с этой злостью уже так давно. Она как серый цемент, застывший у меня внутри. Это из-за нее я подливаю в бокал больше, чем нужно, чтобы забыться наконец и выкинуть из головы всю эту серость и муть. Как эти январские утра, например.
Я всегда терпеть не могла январи.
Я сижу в самолете, и читаю «Я не боюсь летать» Эрики Йонг, и честно пытаюсь взглянуть на все другими глазами, помягче, и – кто знает – может даже почувствовать себя на минуточку счастливой?
Мне ведь всего тридцать, а я уже такая злая. Просто-таки настоящая стерва.
Вообще-то все должно было быть совсем не так. Ведь как и все, я просто мечтала о любви. Но подозрение, однажды зародившись, переросло в уверенность, и с тех пор это гложет меня не переставая: о каком введении равноправия в этом обществе можно говорить, если даже с теми, кого мы любим, у нас этого не получается?
Мне тридцать, как и Айседоре в «Я не боюсь летать». Но насколько же я измотанная и нудная по сравнению с ней. Ад, называемый семейной жизнью, потихоньку вытянул из меня все жизненные силы, и понаставил таких пятен, которых лучше не касаться. А ведь я тоже могла бы быть такой, как она. Я могла бы быть тобой, Айседора, если бы я могла почувствовать еще хоть что-нибудь. Но перекрыто абсолютно все, и даже летать я не боюсь.

UPD: Виявляється, є переклад англійською http://www.amazon.com/Bitter-Bitch-Maria-Sveland/dp/1849012687
dziga: (doll)
У тему 8-го Березня.


"Until the answer is "yes" we must never stop asking".
dziga: (veil)
перепощую, бо підтримую.

На сайті Музею історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху http://gender.at.ua
розміщено звернення громадськості до Прем"єр-міністра України п. М. Азарова.
До звернення можна приєднатися, додавши свій підпис у коментарі. Всі підписи будут перенесені у загальний список систадміном сайту.
З повагою, команда проекту "Створимо музей про себе!"
dziga: (bw_cigar)
Для кого "фемінізм" не є лайливим словом, тому буде цікаво почитати.
Взято у sadcrixivan.livejournal.com/129967.html
Дякую за перепост maryxmas!

Андреа Дворкин «Женщины правого крыла» (отрывок)
Эти девочки были настоящими идеалистками. Они искренне ненавидели войну во Вьетнаме, а ведь она не угрожала их жизням, в отличие от жизни мальчиков. Они ненавидели расовые и сексуальные предрассудки в отношении черных, главным образом, черных мужчин, которые были подвержены видимой опасности. Далеко не все эти девочки были белыми, но все равно объектом сочувствия был именно черный мужчина, он был той фигурой, которую хотелось защищать от расистских погромов. Изнасилование считалось расистским заговором – оно не было чем-то реальным, оно лишь использовалось в расистском контексте, чтобы изолировать и уничтожить черных мужчин наиболее специфичным и стратегическим образом, изнасилование было фабрикацией, плодом расистского разума. Эти девочки были идеалистками, потому что, в отличие от мальчиков, многих из них изнасиловали – это их жизни были под угрозой.

Эти девочки были идеалистками, в первую очередь потому, что они верили в мир и в свободу так сильно, что они вообразили, что они предназначаются и им тоже. Они знали, что их матери не были свободны. Они видели маленькие, ограниченные, женские жизни. Они не хотели быть такими, как их матери. Они приняли то, как мальчики определяют сексуальную свободу, потому что она делала их отличными от их матерей в большей степени, чем любая другая идея или практика. Если их матери считали секс секретным и личным, воспринимали его с таким страхом и стыдом, то эти девочки провозгласили секс своим правом, своим удовольствием, своей свободой. Они посмеялись над глупостью своих матерей и стали союзницами откровенных сексуальных идей длинноволосых мальчиков, которые хотели мира, свободы и повсеместного траха. Это было видение мира, которое заставило девочек уйти из домов, в которых их матери жили как пленницы или автоматы, и в то же время они обратились к целому миру, чтобы превратить его в наилучший из домов. Другими словами, эти девочки не ушли из дома, чтобы искать сексуальных приключений в сексуальных джунглях, они оставили дом, чтобы найти дом потеплее, подобрее, побольше и поприветливее.
Read more... )
dziga: (Default)
Кафедра соціології НаУКМА, Центр дослідження суспільства, Науково-дослідний Центр візуальної культури запрошують на зустріч-дискусію «Чи(м) є фемінізм в Україні?».

Запрошені гості:
Ольга Плахотнік, філософ, дослідниця гендерних питань (Харків),
Марія Дмитрієва, лінгвіст, модераторка спільноти http://community.livejournal.com/feminism_ua (Київ),
Тамара Злобіна, дослідниця і активістка, кураторка проекту "Фемінізм це..." http://feminism-is.livejournal.com (Кам’янець-Подільський)

Модераторка заходу: Тамара Марценюк, викладачка кафедри соціології НаУКМА

Зустріч відбудеться 24 лютого (середа), о 12.00, в Староакадемічному корпусі Києво-Могилянської академії (1 поверх, приміщення колишнього Центру сучасного мистецтва), вул. Г.Сковороди 2.

Може, відвідаю.
 
dziga: (Default)
Заява громадських організацій з приводу порушення прав людини кандидатом у Президенти України, лідером Партії регіонів, народним депутатом України В.Ф. Януковичем
Приєднуйтесь!
Залиште своє ім'я в коментарях під цим постом,
розмістіть інфо на своїх ресурсах


Місце жінки – на кухні. Ось таким чином кандидат у Президенти України, лідер Партії регіонів, народний депутат України, керівник найбільшої фракції у Верховній Раді Віктор Федорович Янукович визначив один із принципів політики своєї політичної сили у галузі прав людини та ґендерної рівності в Україні.

Таку заяву він зробив, відмовляючись від дебатів з іншою кандидаткою на пост Президента. «Если она женщина – то должна идти на кухню и показывать там свои прихоти».

Таким чином, була проголошена відмова від одного з фундаментальних принципів сучасної політики в галузі прав людини - досягнення ґендерної рівності та ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. Цими словами лідер Партії регіонів відкрито продемонстрував ігнорування та відмову від таких документів як Загальна Декларація прав людини, Міжнародний пакт про політичні та громадянські права, Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та інших, які ратифіковані Україною і є частиною національного законодавства.

Кандидат в Президенти знехтував Конституцією України, яка стверджує, що «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Виникає лише питання – як розглядається паном Януковичем «кухня» - обмеженням чи привілеєм для жінок?

Крім того, такою заявою він також порушив Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», в статті першій якого дається визначення поняття «дискримінація за ознакою статі» – як «дії, що спрямовані на обмеження користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків».

Особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, згідно зі статтею 24 зазначеного вище Закону, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Громадськість України, представники жіночих організацій стурбовані подібними діями кандидата в Президенти, які перекреслюють здобутки незалежної України в галузі прав людини та просуванні ґендерної рівності.

Ми вимагаємо офіційного публічного вибачення перед усіма жінками України, чиї здібності, внесок у розбудову української держави та суспільства були перекреслені й відкинуті.

Ми також вимагаємо оприлюднення офіційної позиції кандидата в Президенти та очолюваної ним партії щодо ґендерних принципів партійного будівництва, засад ґендерних підходів та дотримання прав людини у формуванні стратегії розвитку України.

Підписати можна тут:
http://gender.at.ua/news/2010-02-08-230
 
dziga: (Default)
Хтось тут був? Read more... )

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 10:40 am
Powered by Dreamwidth Studios