dziga: (kangoo_cute)
[personal profile] dziga
Колись я думала, що на рік малої я напишу великий пост, де поділюся усіма своїми враженнями щодо своєї нової ролі - мами. І от рік вже давно минув, а думок про цю роль якось... нема)) Ні, вони в мене були і в місяць малої, і в два, от тоді б я могла дуже-дуже багато написати, а зараз - жодних думок!

Та пост я таки напишу (бо дитя нарешті заснуло і я настільки виснажена нашим малим енерджайзером-несплюхом, що мені більше нічого не можеться, окрім як пости писати).


Так от думка у мене одна - що б я зробила по-іншому, якби у мене був шанс?

а) я б закінчила гв (для не посвячених - грудне годування) раніше, ніж я це зробила (а зробили ми це полюбовно в 10 місяців). Якраз по завершенню гв весь досвід материнства розкрився у новому вимірі, все наше спілкування з малою перескочило на якийсь вищий щабель, якби я це знала раніше, я б це зробила в сім місяців, коли мала уже все їла. Для чого я мучила себе ще? Бо була під впливом українського дискурсу материнства. Реально, коли я покинула читати українські спільноти мам, включилася в шведський дискурс, я нарешті розслабилася і не дорікала себе. Тут 80% жінок закінчують гв в 6 місяців і я їх прекрасно розумію! Наша лікарка побачивши мої розгублені і сповнені докором очі, і слухаючи мої тиради, що я вже так більше не можу, спокійно сказала, а ти нічого не мусиш, ти від себе зробила все, що могла, ти хороша мама, ти молодець, а думати про себе і свої почуття - це нормально! І мені від таких простих слів стало так легко (це ніічого, що Т. мені казав те саме кілька місяців поспіль, мені треба було когось зі сторони, і ось цей хтось знайшовся!)

б) я б не читала стоси книжок про виховання, а за ці гроші я б краще купила собі гарні платтячка, плюс за вивільнений від читання макулатури час я б спала більше з малою і слухала, як вона сопе... Боже! За цей носик і за це сопіння можна віддати півцарства, і навіть все царство, якби воно в мене було:)

І це не тому що книжки погані, вони чудові, але вони говорять про такі самоочевидні речі, що мені справді шкода витраченого на них часу... та і з іншого боку, я тепер прекрасно розумію мову мам, я знаю хто чим дихає, хто що сповідує, і звідки в кого ноги ростуть!
Розумію, що це суто індивідуально, я взагалі не вірю в книжки типу "побудуй ідеальні відносини" і т.п. Коли в нас з Т. питають, в чому секрет наших відносин, що ми через стількох років разом, досі крешануті одне на одному наче тільки вчора зустрілися, я не знаю, що відповісти. Це або є, або його нема. Ніяка книжка не навчить любити, ніякі методи не подарують тобі саме ТВОЮ людину. Це все хімія, збіги, Всесвіт, Бог, назвіть як завгодно, але це неможна дослідити, так само і з дітьми, я впевнена в цьому.

Якщо ви відчуваєте дитину на клітинному рівні, ви зробите все, що краще для саме ВАШОЇ дитини, інших методів нема. А всі автори пишуть про саме їхні індивідуальні відкриття, десь вони збігаються з моїми, десь - ні, але вишукувати ці збіги - нудно.

Памятаю, як я тут бідкалася, коли була вагітна, що не знаю, як бути хорошою мамою, і мені ви писали різні заспокійливі слова (які мені тоді в вагітному гормонально-психічному стані були конче необхідні, дякую!), так от тоді Ярослава написала пораду щодо виховання від своєї мами - "з дитиною треба просто БУТИ"! Це ідеальна порада! Дякую, Ярославо (я сумніваюся, що ти це прочитаєш, хто читає жж у цей буремний час...)

Та все ж якби мені треба було б вибрати якусь одну книжку, яка допомагає мені в процесі - це мемуари Голді Хоун! неочікувано так, правда? Оленко, дякую, що ти мені її дала почитати!

Я думаю, якби моя мама була романтичною натурою, і до того ж любила писати, то саме так вона б написала до мене, як Голді до своєї доні (у неї чудова доця, а це доказ, що Голді супер-мама)...
Так от я б дуже хотіла, щоб я робила те, що робила моя мама - вирощувала в своїх дітей крила і вчила літати!
Любила так, що вміла відпускати.
За будь-яких обставин знала, що моя дитина знайде СВІЙ шлях, підтримувала її в цьому і пишалася цим (навіть коли всі діти навколо вже позаводять котів, собак, дітей, машин, а твоє ще досі в пошуку... Боже, я тільки зараз розумію, як для мами - дорослої розумної жінки - було на все це дивитися і допомагати в цих нереальних зацьханках своїх обох "маляток").

Дарувала дитині найважливіше - свободу, щоб потім ця дитина почувалася "Е-г-е-г-е-гей! Я прорвуся, переді мною лежить цілий світ!", не маючи ні копійки в кишені і навіть даху над головою!
(Звісно, в такому підході є свої небезпеки - бо дитятко може піти на такі авантюри як от наш переїзд in the middle of nowhere, але навіть тоді це дитятко буде пишатися собою, любити цей світ і казати "Е-г-е-г-е-гей!" Ну, і далі по тексту:)

Усі друзі, хто знав мою маму, кажуть, як мені пощастило з нею! тільки з такою мамою можна бути настільки божевільною, щоб вірити у свої мрії! Я знаю, що мені з нею несамовито пощастило. Я це знаю і я вдячна за те, що я "попала" саме в цю сімю! Сподіваюся, коли-небудь моя Вероніка зможе сказати те ж саме про нас з Т.

А ще, Равленя дуже схоже на свою бабусю. У неї навіть характер такий - гіпер-активний)) Так, інколи це вимотує, але це завжди кайфово бути поряд з такою людиною! Це наповнює тебе на все життя, і в будь-якій ситуації ти відчуваєш це тепло, яке дає тобі силу... і свободу!


Date: 2013-12-06 02:14 pm (UTC)
From: [identity profile] dziga-ya.livejournal.com
Я надіюся, що в нас її преференції будуть тривати аж поки самостійно не почне спати)))

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 19th, 2017 04:33 pm
Powered by Dreamwidth Studios