dziga: (reading_is_sexy)
[personal profile] dziga
Щось в цьому році я дуже мало писала, що я читаю, рік уже завершується, тож почну наздолужувати і напишу, що прочитала нещодавно.


Лариса Денисенко «Відлуння: від загиблого діда до померлого»
Одразу розпочну з того, що роман мені дуже сподобався (я взагалі дуже люблю Денисенко). У ньому тема памяті про війну і важкої спадщини націонал-соціалізму зображена якось по-новому, трохи інакше, ніж до цієї теми підходять в німецькій літературі (тут спадає на думку роман Арно Гайгера "У нас все добре", де також автор охоплює життя трьох поколінь і показує, в який спосіб кожне з поколінь «пропрацьовує» свої травми, або ж знаменитий (і мій улюблений) «Аустерліц» Себальда, який вже аж кардинально відрізняється від Денисенко, хоча, звісно, їх дуже важко порівнювати, тому що Себальд все-таки писав про свої власні спогади про війну і Голокост). Список порівнянь можна продовжувати, але хочеться писати про Денисенко. Так от в романі ми читаємо про молоду викладачку права, яка працює в одному з Берлінських університетів, і одного дня дізнається, що насправді її дід, про якого вона знала те, що він загинув на Житомирщині під час війни, насправді весь час був живий і утримувався в одній з психлікарень в Берліні. Ціллю життя для Марти стає пошук правди про діда – чому їй брехали, що він не загинув? Яким він був? Як жив і про що думав? Звісно, вона намагається якось раціоналізувати важке минуле діда, знайти «людину» за маскою шанованого барона і нацистського офіцера. Марта молода, дотепна, розкута, в романі мова ведеться від її імені, тож весь роман сповнений жартів і дотепів. В Україні вона зустрічає дуже цікавих персонажів (до речі, опис України з точки зору «чужого» теж дуже дотепний), також там вона зустрічає брата подуху, з яким, як виявляється на прикінці роману, їх повязує давнє родинне минуле. За час пошуків правди про діда, Марта знаходить і новий шлях у своєму житті – змінює роботу і знаходить кохання. Таким чином, дізнавшись про минуле діда, Марта повністю прощається з своїм власним минулим, дивиться впевнено у майбутнє, що увінчується тим фактом, що вона вагітна.
В романі події відбуваються в основному в Німеччині, в Берліні, і трошки в Україні. Мені було дуже цікаво подивитися, як Денисенко зобразила Німеччину, німецький побут, Берлін, як на мене це трохи (ок, навіть не трохи, а дуже!) важко зобразити, як живуть в іншій культурі. Не знаю, чи вона коли-небудь жила в Німеччині чи ні, та, як на мене, їй це вдалося досить непогано, хоча деякі нюанси видають чужинку). Так, наприклад, коли Марта їсть деруни, вона їх називає «ці картопляні штуки», наче нічого подібного в німців нема, хоча у німців є Kartoffelpuffer – прямий відповідник українським дерунам. Знаю, що роман вже перекладають на німецьку, тож я дуже чекаю, як німці відізвуться на нього. Будемо стежити!

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави» та «Теплі історії до шоколаду»
Читати Надійчині книжки було для мене терапією від затяжної осінньої депресії, яка мене цього року особливо дістала. Так що дякую тобі, Найдійко, за терапевтичний ефект! Від історій насправді ставало тепло і затишно, хотілося ще більше кутатися в куций пледик і запасатися новими порціями печива і чаю. Та й взагалі книжки надихнули мене на те, щоб поповнити запаси кави і виварювати собі каву з додаванням усіляких прянощів. Так у нас вже кілька днів в кухні такий запах кориці, гвоздики, кардамону, що дух захоплює. Історії мені нагадали, що щастя і радість завжди поруч, їх треба вміти бачити, а побачивши, треба їх берегти і цінувати людей, які тобі це щастя і радість дарують своєю простою присутністю у своєму житті. В «Історіях до шоколаду» є кілька подорожніх записів, і мені особливо було цікаво читати про міста, в яких я сама була і пригадувати свої «кавування» в них. Спогади про подорожі насправді надихають, це така магія, про яку я ніколи не задумувалася до читання Надійки, а тут насправді згадала, що якщо мені сумно, я часто згадую, про місця, де я подорожувала, де мені було добре, я пригадую усе в найменших деталях, погоду, їжу, запахи, навіть мої думки тоді… Це справжня магія, чесно! І от я сиджу і вже мрію про свої майбутні подорожі, які вже не за горами
Колись давно я читала книжки з серії «Chicken Soup for the Soul» і надихалася чимось простим і прекрасним, так що для мене читання «Історій» було ще поверненням у той час.

Date: 2013-12-13 12:14 pm (UTC)
From: [identity profile] hudozhnytsya.livejournal.com
дякую тобі!!!
теж усе хочу засісти писати свої "книжкові огляди", але чогось руки не доходять)))

Date: 2013-12-13 12:41 pm (UTC)
From: [identity profile] dziga-ya.livejournal.com
Дякую тобі за книжки!!!
А мені нереальнт щось згадати, можу тільки по прочитанню написати) але теж хочу якийсь пост з читацькими спогадами написати. Може, вийде)

Profile

dziga: (Default)
dziga

May 2014

S M T W T F S
     12 3
45678910
1112131415 1617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 12:15 am
Powered by Dreamwidth Studios