Божевільне літо 2009.

Чим я думала, коли це літо планувала, поняття не маю. Але воно було таким божевільно-полярно-нестандартно-протилежним, що не сила описати. Тут потрібно перо якогось митця-віртуоза, вийшло би дуже гарно, але пера такого не маю, то буду клацати пальцями по затертим клавішам, бо ж треба якось повернутися до життя щоденного, жежешного і нормального. (У мене назбиралося стільки записів по різним блокнотиках, аркушиках, листівочках, що зібрати їх було би ще нереальніше, ніж наразі коротко про все  написати, тому буду просто ділитися тим, що ще лишилося в пам*яті).
Так ось спочатку був Відень! Про нього я вже писала, та він був не довго, за чотири дні скінчився, а в голові лишилися тільки Клімт із Шіле, а ще собор Св. Стефана та смачнюща кава і тістечка (вершкові, шоколадні, яблучні, абрикосові, з морозивом, з вершками, з корицею, з мендалем, так що до Sacher Torte я так і не дібралася).
Потім була літня школа в замку Сеґґау. Академічне наповнення - повний мотлох, а ось персонально-особистісне - кращого  бажати годі!!! Половина учасників були з Балканів, майже уся інша половина - з України та Румунії. Це створило особливу атмосферу: божевільні pre-parties, parties, afterparties вирували щоночі, триматися без сну  можна було виключно на емоціях:)
Після Австрії була Естонія (через Берлін і Ригу). Відвідала усі естонські закутки: Тарту, Таллінн, Нарву. Про Таллінн чудово написала lana_svitankova, так що мені додати вже нічого. А ось Тарту та Нарва - це дві протилежності, Тарту на 100% естонський (не за складом населення, а за своєю суттю), а Нарва на 100% радянська. Мені здалося, що стільки радянщини я не бачила ще ніде. У дворі Нарвської фортеці стоїть пам*ятник Леніну (перенесений з центральної площі), саме він приваблює до себе західних туристів (чомусь усі вважають своїм обов*язком там сфотографуватися). Тут можна було б писати безкінечно, але про пам*ятники і політику я тут писати не буду, треба від цього відпочити.
Літню школу в Естонії організовував Університет Ґлазґо, і оргінізована вона була просто перфектно. Порівняно з Австрією тут все було набагато спокійніше - вечори у пабах з шотландцями (більшість учасників були з Шотландії), ніяких вечірок вночі, що компенсувалося безкінечною підготовкою до семінарів.  Тому вкрай виснажена аж надто інтенсивним графіком та повна нових ідей та вражень я врешті повернулася у Київ, переклала валізи, взяла коханого, і вирушила на схід - до Туреччини, в Сіде! Я думала, що це буде найспокійніший відпочинок у моєму житті, я тихо мріяла, як буду спати день і ніч, і знову день і ніч, і так всі сім днів і ночей.... але даремно я мріяла:)) знову купа вражень, знову божевільні ночі та не менш божевільні дні, і знову найкращі солодощі в світі.... ура!!! я нарешті хоч трошки навчилася грати в теніс, який мене так захопив, що на корт мене тягнуло постійно, незалежно від положення сонця на небі... Та тепер я вдома (з часу пакування валіз у Стокгольмі пройшло півтора місяці і мені не віриться, що тепер мої речі будуть в шафі, а не в валізі)!!! нарешті вдома!!! Тут я знаю кожну травинку, я знаю, що так пахнуть тількі НАШІ яблука, до яких я можу дотягнутися з вікіна своєї (такої РІДНОЇ) кімнати, а в мангалі уже тліють дрова, і взагалі пора виходити на шашлик... такий запашний, такий смачний, який буває тільки ДОМА!!!

PS: з понеділка буду в Києві, буду рада зустрічам!!! Гарного всім літа!!! Це ж ще не кінець:)