
Ця книжка належить до тих, які читаєш і думаєш: «чому не я це написала?» Тобто це дуже «моя» книжка, і моя вона у першу чергу через мову, тому що мова в ній особлива – ніби пошматована, підрізана, потім наново зшита, і ніби сидить на тобі дуже незвично, але від того тобі навіть якось затишно (ось таке тобі щось unheimliches у чистому вигляді - ніби знане і незнане, чуже і своє, страшне і привабливе одночасно).
( знайомимося з Мора далі )