Chinua Achebe “Things Fall Apart”

Чінуа Ачебе був першим письменником, якого ми вивчали на курсі постколоніальної літератури. Пам’ятаю, що тоді (у далекій Німеччині) ми читали його оповідання, та я завжди хотіла прочитати щось з його великої прози, і ось не пройшло і п’яти років, як я таки щось з цієї прози прочитала). (Тут можна було ще багато писати про професора, який читав нам ці лекції - справжній фанат своєї справи, він особисто знав майже усіх письменників, яких ми читали на курсі, і багатьох з них, як мені здається, він переклав на німецьку, але зараз не про нього).
“Things Fall Apart” вважається зразковим модерним африканським англомовним романом. Читається цей роман як казка, така сучасна казка про Оконкво, лідера клану у нігерійському поселенні Умоофія. Інколи цей роман називають класичною трагедією за аналогією з грецькою трагедією, що ж, можна з цим погодитися. Така трагічна оповідь, у якій немає і натяку на проблиск у кінці тунелю. В суспільство, де законом є упередження і забобони, приходять англійські місіонери, які встановлюють свій закон, також заснований на упередженнях і забобонах. Так, один устрій змінюється іншим, нічим не кращим від попереднього, та, мабуть навіть гіршим просто через те, що є новим і незрозумілим для місцевого населення.
Ачебе показав нігерійське кланове суспільство ще до того, як туди прийшли колонізатори, демократичним і упорядкованим, таким чином демонтувавши уявлення, що демократію можна лише імпортувати, до того ж лише з Заходу (Не даремно ж Ачебе вважається класиком постколоніальної літератури).
Особливо цікавим мені видався гендерний режим у цьому нігерійському поселенні.
"It is true that a child belongs to his father. But when the father beats his child, it seeks sympathy in its mother's hut. A man belongs to his fatherland when things are good and life is sweet. But when there is sorrow and bitterness, he finds refuge in his motherland. Your mother is there to protect you. She is buried there. And that is why we say that mother is supreme."
У загальному, жінка в тому суспільстві не відіграє ніякої ролі у житті колективу, та їй надається особлива символічна місія, хоча вся ця символіка на життя самої жінки мало чим впливає (в сенсі їй вона нічого не дає, окрім як зміцнює і відтворює панівний режим).
Роман мені сподобався, та я не горю бажанням читати продовження ( No Longer at Ease та Arrow of God). Якось я втомилася від літератури, де немає світла в кінці тунелю…

PS: назву роману Ачебе взяв з вірша Йєтса, яким мені так сподобався, що запощую його у себе на згадку
THE SECOND COMING (William Butler Yeats )

Turning and turning in the widening gyre
The falcon cannot hear the falconer;
Things fall apart; the centre cannot hold;
Mere anarchy is loosed upon the world,
The blood-dimmed tide is loosed, and everywhere
The ceremony of innocence is drowned;
The best lack all conviction, while the worst
Are full of passionate intensity.

Surely some revelation is at hand;
Surely the Second Coming is at hand.
The Second Coming! Hardly are those words out
When a vast image out of Spiritus Mundi
Troubles my sight: a waste of desert sand;
A shape with lion body and the head of a man,
A gaze blank and pitiless as the sun,
Is moving its slow thighs, while all about it
Wind shadows of the indignant desert birds.

The darkness drops again but now I know
That twenty centuries of stony sleep
Were vexed to nightmare by a rocking cradle,
And what rough beast, its hour come round at last,
Slouches towards Bethlehem to be born?