Завдяки вашим чисельним порадам подивилася чудовий фільм, з нього й почну!
"Кухонні байки" (Salmer fra Kjøkkenet, 2003), реж. Бент Хамер (Швеція, Норвегія)
У цьому фільми стільки іронії, що для Хамера лише за це слід було придумати спеціальну премію. Шведські вчені вивчають норвезьких холостяків, уже з одного цього сюжету стає смішно (принаймні мені), та це ще не все, смішно буде навіть тим, хто ніколи не бачив цих дивовижних вікінгів). В той час, як наука хоче все пояснити у суто позитивістському світлі з чітко встановленими рамками, життя невпинно скочується до постмодернізму, без центру, рамок, істин. Де суб'єкт, де об'єкт вивчення, нічого не зрозуміло, все рухається, все змінюється, зате в таких відносинах народжується щось більше за якусь примітивну наукову "істину". Цей фільм я рекомендую усім без виключення!
Ще ми дивилися "Factotum" того ж Бента Хамера (за що окрема дяка
odvis).
І знаєте, Хамер зняв це просто шикарно, саме так, як я собі уявляла! Навіть більше, Метт Діллон у Хамера вийшов ще кращим Ченаскі, ніж я собі уявляла! Рекомендую усім, хто любить Буковські!
Потім ми дивилися "A dangerous Method" (2011, Девід Кроненберг) і обоє вирішили, що Кайра Найтлі там все зіпсувала. І чому біля цього фільму наробили стільки шуму? Хоча історія могла би бути шикарна- Фройд, Юнг, 20-30-ті, ой, в мене вже уява розігралася - але нічого з цієї історії Кроненберг не зробив. На жаль.
Також ми ходили на допрем'єрний показ "The Iron Lady" (2011, реж. Phyllida Lloyd)
У себе в FB я про свої враження написала "After watching The Iron Lady I wonder: is it a kind of revenge of the Brits against M.T. or is it their way to express their admiration? Or is it a kind of precaution to all women who struggle for power, or to all politicians stubbornly rigid and unflexible, or pehaps to the poor who wants to make it to the very top? Yet, besides all this, I did enjoy the movie! Maryl Streep is gorgeous!", більше не знаю, що додати, цим все сказано, як на мене.
І от сьогодні ми нарешті пішли в кінотеатр на "Дівчину з тату дракона". І що? Шведський фільм нам сподобався більше! Хоча Фінчер старався, і Швеція на Швецію схожа, і Деніел Крег лапка, і Руні Мара не менша лапка, ще і Шергорден знімається, але... ось ці зміни Ларсонівського оригіналу, і ось це ніяке зображення Еріки (яку якраз в шведському оригіналі я люблю найбільше), геть мені не сподобалися. так що таке, але знову ж таки, як я написала у себе в ФБ "But first minutes of the movie and the music were worth going to the cinema".