![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dzigaТреба закінчити на чомусь хорошому для підняття власного ж настрою, щоб змогти далі працювати.
Згадалася мені історійка, трапилося це тиждень чи два тому.
Ідемо ми до станції метро, бачимо хлопчина суне, в руках дві валізи, на спині наплічник, на шиї гітара, весь обвішаний так, що ледь два кроки зробить, мусить зупинятися і все поправляти. Т. йому допомогу запропонував, хлопчина радо погодився, і от ми усі разом ідемо до станції, запитуємо, куди це він так вибирається. Виявилося, що в Німеччину їде, спочатку в Берлін, сам ще не знає, що там робитиме, але йому головне подалі звідси. І тут він виголошує просто чарівну фразу: "Мені дивно як тут взагалі можна жити? Чому усі звідси не поїдуть? Тут же так нудно!")))
Тепер ми сміємося завжди, коли цього хлопця згадуємо.
Ну, хтось їде звідси, а хтось сюди приїздить, нам принаймні тут не нудно))
Згадалася мені історійка, трапилося це тиждень чи два тому.
Ідемо ми до станції метро, бачимо хлопчина суне, в руках дві валізи, на спині наплічник, на шиї гітара, весь обвішаний так, що ледь два кроки зробить, мусить зупинятися і все поправляти. Т. йому допомогу запропонував, хлопчина радо погодився, і от ми усі разом ідемо до станції, запитуємо, куди це він так вибирається. Виявилося, що в Німеччину їде, спочатку в Берлін, сам ще не знає, що там робитиме, але йому головне подалі звідси. І тут він виголошує просто чарівну фразу: "Мені дивно як тут взагалі можна жити? Чому усі звідси не поїдуть? Тут же так нудно!")))
Тепер ми сміємося завжди, коли цього хлопця згадуємо.
Ну, хтось їде звідси, а хтось сюди приїздить, нам принаймні тут не нудно))
