Bi, dung so! (Bi, Don't be afraid)
Nov. 27th, 2010 09:25 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dzigaРеж: Dang Di Phan
У ролях: Thanh Minh Phan, Thi Kieu Trinh Nguyen and Ha Phong Nguyen
Країна: В"єтнам, Франція, Німеччина.
Минулого року мене вразили вєтнамці фільмом Adrift. Цього ж року вони порадували мене фільмом "Бі, не бійся!" Якщо у них всі фільми такої ж поетики, то я згідна ставати у ряди фанатів вєтнамського кіно. Може, ви мені порадите, що мені ще такого подивитися?
Що ж до фільму "Бі, не бійся!", то він, як ви вже здогадалися про Бі. Йому шість років, він живе з мамою, тіткою і служницею, яка виконує радше роль бабусі, аніж служниці. Є ще в тому домі двоє чоловіків: тато і дідусь Бі. Та вони скоріше міфічні персонажі: тата постійно немає удома, він до смерті напивається і лише тоді приносить своє тіло додому, а дідусь після довгих подорожей світами повертається у цей будинок лише для того, щоб померти. Живий простір будинку утворюють саме жінки: вони доглядаються за помираючим дідусем, вони виховують Бі, вони ж прислуговують за батьком, їхні дні проходять у роботі і виконанні ритуалів перед живими і померлими їхньої родини. Їхнє життя наповнене такою кількістю обовязків, що саме це приносить у їхнє життя осмисленність і значення, якого не вистачає чоловічій частині їхнього дому.
6-річний Бі знаходиться на перехресті цих двох світів - він ще не зовсім чоловік, бо ж занадто маленький, тому живе він виключно у жіночому царстві, та все-таки він майбутній чоловік. Інколи він втікає з будинку на вулицю і нишпорить у цеху з обробки льоду - такий от символ холодного чоловічого світу, і Бі хочеться потрапити у самісіньке його серце - рефрежератор. Принагідно, саме там, у цеху, Бі переслідують небезпеки, та дивним робом його знову і знову тягне саме у цех.
У Бі є ще інший простір - простір дитинства - у очереті, де граються інші, здебільшого молодші, діти. В очереті Бі знаходить маленького кавуна, він ховає його під купою очерету і приходить туди щодня, щоб перевірити, чи кавун ще на місці і щоб спостерігати, як він росте. Та одного разу молодші діти знаходять кавуна - великого і стиглого - і зїдають його. Ось так малеча захоплює скарб дитинства Бі. Ми знаємо, Бі виросте, він таки потрапить до чоловічого світу, місце у світі дитинства займуть інші - ось ці діти, що нахабно зїли кавуна, - та, може, цей світ все ж буде до нього тепліший? Хочеться у це вірити, обійняти малого й сказати: не бійся, Бі!
UPD: як щойно стало відомо, цей фільм виграв на фестивалі у номінації "Найкращий дебют". Заслужено!
У ролях: Thanh Minh Phan, Thi Kieu Trinh Nguyen and Ha Phong Nguyen
Країна: В"єтнам, Франція, Німеччина.
Минулого року мене вразили вєтнамці фільмом Adrift. Цього ж року вони порадували мене фільмом "Бі, не бійся!" Якщо у них всі фільми такої ж поетики, то я згідна ставати у ряди фанатів вєтнамського кіно. Може, ви мені порадите, що мені ще такого подивитися?
Що ж до фільму "Бі, не бійся!", то він, як ви вже здогадалися про Бі. Йому шість років, він живе з мамою, тіткою і служницею, яка виконує радше роль бабусі, аніж служниці. Є ще в тому домі двоє чоловіків: тато і дідусь Бі. Та вони скоріше міфічні персонажі: тата постійно немає удома, він до смерті напивається і лише тоді приносить своє тіло додому, а дідусь після довгих подорожей світами повертається у цей будинок лише для того, щоб померти. Живий простір будинку утворюють саме жінки: вони доглядаються за помираючим дідусем, вони виховують Бі, вони ж прислуговують за батьком, їхні дні проходять у роботі і виконанні ритуалів перед живими і померлими їхньої родини. Їхнє життя наповнене такою кількістю обовязків, що саме це приносить у їхнє життя осмисленність і значення, якого не вистачає чоловічій частині їхнього дому.
6-річний Бі знаходиться на перехресті цих двох світів - він ще не зовсім чоловік, бо ж занадто маленький, тому живе він виключно у жіночому царстві, та все-таки він майбутній чоловік. Інколи він втікає з будинку на вулицю і нишпорить у цеху з обробки льоду - такий от символ холодного чоловічого світу, і Бі хочеться потрапити у самісіньке його серце - рефрежератор. Принагідно, саме там, у цеху, Бі переслідують небезпеки, та дивним робом його знову і знову тягне саме у цех.
У Бі є ще інший простір - простір дитинства - у очереті, де граються інші, здебільшого молодші, діти. В очереті Бі знаходить маленького кавуна, він ховає його під купою очерету і приходить туди щодня, щоб перевірити, чи кавун ще на місці і щоб спостерігати, як він росте. Та одного разу молодші діти знаходять кавуна - великого і стиглого - і зїдають його. Ось так малеча захоплює скарб дитинства Бі. Ми знаємо, Бі виросте, він таки потрапить до чоловічого світу, місце у світі дитинства займуть інші - ось ці діти, що нахабно зїли кавуна, - та, може, цей світ все ж буде до нього тепліший? Хочеться у це вірити, обійняти малого й сказати: не бійся, Бі!
UPD: як щойно стало відомо, цей фільм виграв на фестивалі у номінації "Найкращий дебют". Заслужено!
