Ситуація проясняється.

Сьогодні все стало ясно, не даремно у Стокгольмі останніми днями так порожньо і самотньо. Швеція святкує "Mitsommertag" (День літнього сонцестояння), який чомусь святкується не день, а цілих три дні. Саме у ці дні закриті усі крамниці, кафе, ресторани, усе повнісю вимирає (єдиний виняток в Стокгольмі - це Gamla Stan (Старе Місто), де відкриті майже усі туристичні крамнички та кафешки). Такого зав(ви)мирання не спостерігалося навіть на Великодень, тоді усі крамниці принаймні працювали, і на вулицях спостерігалося більше народу.
А взагалі у мене був сьогодні пречудовий день, і я знаю, хто його мені якимось містичним чином подарував, за що я Тому Комусь дуже вдячна:)

Скансен, або стокгольмське "Пирогово".

Бувають же такі збіги, приходжу додому, відкриваю жж, а там dreamy_polly пише, як їздила у Пирогово. А весь збіг у тому, що я тільки щойно приїхала зі стокгольмсткого Пирогово, яке називається тут Скансен і знаходиться на одному із стокгольмських островів - Юрґардені (парку тварин, якщо дослівно перекласти). Про Юргарден (чи Джурґарден) я вже якось писала, а ось по Скансен, який займає добрячу частину острова, ще ні. Щоб зробити довгу історію короткою, але не менш цікавою, викладаю деякі світлини:






Решта тут:
http://www.flickr.com/photos/dziga_yula/?saved=1

naked even to the church?

ну все. це буде мій останній запис на сьогодні, і піду я спати і не буду вам заважати:) просто день був напрочуд дивовижним, тому і вражень стільки, що хочеться з усіма ділитися:) 
так ось, гуляючи сьогодні Ґамла Станом (Старим Містом), зайшла я у Стуршірку (тобто Велику Церкву, насправді, її можна було б назвати Старою Церквою, бо їй уже більше семиста років, але як її називали, то вона ж не була ще старою. Для тих давніх людей вона була просто великою, це вже для нас вона стала старою і не такою вже й великою, скоріше маленькою, бо за нашими плечима Кельнські собори, Пантеони і т.д. і т.п, а за плечима тих далеких людей нашого досвіду не було, от і назвали вони цю церкву просто Великою, але пост НЕ про те). Пост про те, що в цій давній величній Великій Церкві була відео-екпозиція, яка привернула мою увагу і про яку, власне, я хочу розповісти вам.
Цю відео-експозицію навіть експозицією назвати важко, бо на величезному моніторі показують всього-навсього один ролик довжиною максимум дві-три хвилини (сам монітор встановлений у напівпрозорому білому шатрі). На величезному екрані показано чоловіка середнього віку, який катається на ковзанах на величезному замерзлому озері, навколо ліс, звучить старий церковний гімн французькою, а чоловік абсолютно.... голий! Додайте до цього атмосферу величної церкви, навкруги сотні запалених свічок, світло, яке прокрадається крізь вітражі, а в цьому світлі здіймається порох, навкруги тиша і спокій, і тільки звуки французького гімну, і чоловік. який катається на ковзанах... правильно! - абсолютно голий! На маленькій табличці біля експозиції написано зверення церковного настоятеля, яке можна звести до кількох слів: саме такими ми є перед Богом!
Поряд зі мною хтось сказав: "In Sweden you can come naked even to the church"
А я подумала, що я Люблю Такого Бога!