Новий стиль.

Чомусь зі змінами асоціюється весна, а у мене усі пори року підходять для змін, аби тільки зміни були до кращого:) Сьогодні  нарешті зуміла змінити стиль свого жж, і він мені шалено подобається. Це виявилося настільки просто, що самій не віриться, виявляється, що у минулих спробах я надто все ускладнювала:) Так що ласкаво прошу до мого оновленого жж:)
Я дуже вдячна Ланочці за цінну адресу, і дякую самим розробникам scholarslayouts, за їхні ідеї та красу, якими вони радо діляться з нами. Якщо хтось у них ще не був, то бігом туди, там багато цікавих оформлень! Ще лишається розібратися, як я можу credit them, у такий спосіб, який вони хочуть... 
І у мене ще питання, я колись відключила у себе в жж рекламу, і вона мене довго не турбувала, а ось тепер знову турбує:( Як я її минулого разу позбулася, не пам*ятаю, може, хтось знову підкаже. Буду вдячна!

Осінь буває різною.

Кутатися у ковдри, одягати плетені гетри, запалювати ароматизовані свічки, пити гарячий травяний чай, так щоб запах відчувавсяя у всій квартирі, смакувати гіркий шоколад із сушеними чорницями і журавлиною, дивитися на фіолетово-сіре небо за вікном, читати книжки, від який стає тепло і трошки сумно... – ось такою буває осінь. Саме такою вона видалася сьогодні, інколи так приємно віддатися цій теплій ліні і не залишити місця для докорів, мовляв, щось таки треба робити...  

А от вчора осінь була зовсім іншою: гарячою, вибуховою, з чистим блакитним небом і прозорим морозним повітрям. Ось такою:

 

 

The book that made my day!

Раз вже сьогодні був такий чудовий день, то нехай вже буде такий самий вечір:) Замість того, щоб читати різні теорії націєтворення, поділюся тим, що сьогодні читала!
 Прошу до вашої уваги книжку Югана Барґума (Барґум Юган: Хлопчик на літо. Прощання. Переклад з шведської Наталія Іваничук. - Львів: Літопис, 2005):


У книжку фінського автора, який пише на шведській, увійшли повість "Хлопчик на літо" та збірка новел "Прощання". Коли читала книжку, здавалося, що переглядаю фільми Берґмана: такі затишні, щемливі, прості і глибокі. Від них ставало так тепло, складалося враження, що сама переживала усе, про що пише автор, а що не переживала, то проходило повз мене і я це все знаю, бо вже пропускала через себе. Це історії самотностей, пошуків, пощань і прощавань. Історії про простих людей, без супергероїв, без будь-яких аномальних подій, усе просто: життя, смерть, постійні сумніви та зрідка проблиски справжнього щастя, любов між чоловіком і жінкою, матір"ю та сином, дочкою та батьком, батьком та сином, і так до безкінечності комбінацій. 
"Бог, якщо він є, подарував нам, можливо, замість вічного життя здатнсіть забувати, що все на світі є прощанням - від ніжної зелені навесні, що замаює голі віти дерев, до всіяного листям осіннього асфальту; щебетання горобців, перед тим, як западе ніч і прокинуться сови; проблиск світла, а за ним - вічна темрява..."


Що ж стосується якості книжки, мушу сказати, що не втримувалася від редагування, маса опечаток, я вже мовчу про те, що бракує тексту на цілу сторінку. От я запитую себе, колись не було таких потужних технічних можливостей, а книжки видавалися без помилок, то чому ж тепер книжки видаються з такими опечатками, що простий Word їх би виявив?....