![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Den brysomme mannen / Зайва людина
Jan. 23rd, 2012 03:15 pmDen brysomme mannen (2006) Зайва людина
Реж Йєнс Ліен (Ісландія, Норвегія)
І знову скандинави тішать!все-таки, якщо вже тут хтось щось почуває, то почуває на повну, без золотої середини соціал-демократії
Отже, уявіть собі ідеальний світ, такий чистенький, прилизаний, усі тобі посміхаються, усі їздять на екологічних машинах, усі такі френдлі, і еко-френдлі і х’юман-френдлі. Тут не буває ніяких ексцесів, ну, так, рай на землі, якщо хочете. Але знаходяться в цьому раю люди (їх одиниці), які відчувають, що щось таки не так, життя таке прісне, ніякого смаку, вип’єш кави – наче вода, переспиш з одним-другим…десятим – ніякої різниці, усі на один манер, всіх бентежить лише новий ремонт у квартирі, ну, може нова машина, але нікого не зачіпає, хто поряд з тобою, наче всі органи відчуттів атрофовані, що вже казати про більш тонкі матерії людських почуттів. Звісно, такі люди, які здогадуються, що щось не так, зайві у такому суспільстві. Що з ними робити? Що їм залишається робити? Ну, чому ви не можете бути щасливими, от всі можуть, а ви ні? – запитує одна дама нашого зайвого героя. А і справді, чому?
Чому знаходяться мамонти, яких тягне у просту кухню, без алюмінієво-пластикового начиння, там де пахнуть пироги, там де все розкидано, і так, знаєте, по-домашньому розкидано, там де на вулиці чути сміх дітей, і десь далеко-далеко звучить справжня жива музика.
Знаєте, у нас з режисером, видно, однакові сприйняття сучасності, бо для мене цей символ сучасності – це сучасна кухня і веремія цих вічних ремонтів. Як на мене, це головний симптом, що з людьми щось не так…Розумієте, уже така рідкість побачити просту домашню кухню! Тепер у нас не кухні, а лаунжі в аеропорту. Такий собі кухонний лаунж для всіх і ні для кого конкретно. Я скоро започну рух «за визволення домашніх кухонь з лаунжевого гніту». Та це так, ліричний відступ.
А фільм чудовий! Дивіться!
Навіть на ютюбі є повна версія.
Реж Йєнс Ліен (Ісландія, Норвегія)
І знову скандинави тішать!
Отже, уявіть собі ідеальний світ, такий чистенький, прилизаний, усі тобі посміхаються, усі їздять на екологічних машинах, усі такі френдлі, і еко-френдлі і х’юман-френдлі. Тут не буває ніяких ексцесів, ну, так, рай на землі, якщо хочете. Але знаходяться в цьому раю люди (їх одиниці), які відчувають, що щось таки не так, життя таке прісне, ніякого смаку, вип’єш кави – наче вода, переспиш з одним-другим…десятим – ніякої різниці, усі на один манер, всіх бентежить лише новий ремонт у квартирі, ну, може нова машина, але нікого не зачіпає, хто поряд з тобою, наче всі органи відчуттів атрофовані, що вже казати про більш тонкі матерії людських почуттів. Звісно, такі люди, які здогадуються, що щось не так, зайві у такому суспільстві. Що з ними робити? Що їм залишається робити? Ну, чому ви не можете бути щасливими, от всі можуть, а ви ні? – запитує одна дама нашого зайвого героя. А і справді, чому?
Чому знаходяться мамонти, яких тягне у просту кухню, без алюмінієво-пластикового начиння, там де пахнуть пироги, там де все розкидано, і так, знаєте, по-домашньому розкидано, там де на вулиці чути сміх дітей, і десь далеко-далеко звучить справжня жива музика.
Знаєте, у нас з режисером, видно, однакові сприйняття сучасності, бо для мене цей символ сучасності – це сучасна кухня і веремія цих вічних ремонтів. Як на мене, це головний симптом, що з людьми щось не так…Розумієте, уже така рідкість побачити просту домашню кухню! Тепер у нас не кухні, а лаунжі в аеропорту. Такий собі кухонний лаунж для всіх і ні для кого конкретно. Я скоро започну рух «за визволення домашніх кухонь з лаунжевого гніту». Та це так, ліричний відступ.
А фільм чудовий! Дивіться!
Навіть на ютюбі є повна версія.
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif){kind=small}