(no subject)

Люблю прокинутися рано вранці і блукати новим містом, коли ще всі сплять, коли місто таке сонне, ніби лишень прокидається, позіхає, потягується і запрошує мене у свої обійми. В такі миті місто існує лише для мене, у нас з ним зароджуються особливі стосунки, ми наче знайомимося одне з одним, даруємо одне одному частину себе, після таких зустрічей я напевно знаю, що ці відчуття залишаться зі мною назавжди, а ці картинки щораз допомагатимуть відновити в пам’яті радість відкривача, тепло усмішки давнього знайомого, який надсилає мені ці пестливі промінчики, що пробираються до моєї ледь засмаглої шкіри через прозорість ранішнього серпанку. Таке буває лише раз на одному місці. Цього ніколи не повторити, не повернути, не реконструювати, зате такі ранки можна колекціонувати, кожного разу, коли вирушаєш у мандри. І я знову хочу в дорогу…
( ілюстрації )