Історія з Арланда-Експрес

Любі мої, як я обіцяла, розповідаю, чим закінчилася наша історія з поламаним поїздом, через який ми пропустили наш рейс на Дубровник! (про передісторію в деталях можн апочтати ось тут: http://dziga-ya.livejournal.com/269217.html)

Отже, приблизно тиждень тому ми спромоглися надіслати в Арланда-Експрес наш офіційний запит з рекламацією. Через два дні по тому нам прийшов мейл, щоб ми надіслали усі квитки, і якщо були ще якись витрати (вода, їжа, і т.п.), то щоб ми вказали суми. Вчора прийшов мейл, щоб ми вказали, на який рахунок скинути гроші, а сьогодні прийшло підтвердження, що гроші надіслані на наш рахунок! (Нам навіть повернули витрати на їжу, у нас на це не залишилося чеків, про що ми чесно написали, та не сподівалися, що нам це повернуть і це, але...)

Ми щасливі від усвідомлення, що щось таки в цьому житті працює))

ПС1: Я розумію, що в нормальному суспільстві так і має бути, але це ще ж треба звикнути до думки, що ми живемо в нормальному суспільстві і не шукати за звичкою підводні камені на кожному кроці

ПС2: В таких умовах хочеться жити, працювати, народжувати дітей, платити податки (навіть якщо вони такі високі як тут, та я готова їх платити з радістю, аби завжди бути впевненою, що коли потрібно, все спрацьовує, нікому нічого не треба платити додатково, бо є проста схема взаємодії між індивідом і інституціями)

ПС3: коротко, я просто все більше і більше люблю цю країну! (спеціально реєструю ці емоції, щоб було куди заглянути, коли почнеться хандра, що хочеться бути деінде:)