Maria Sveland: Bitterfittan

[dziga]

Марія Свеланд: Стерво.
Цей роман видався напрочуд скандальним у нашому Шведському королівстві. Невже в цьому гендерному раю можна критикувати гендерну нерівність? Чого ще сміють хотіти ці жінки? Вони ж мають все і навіть більше ніж все! Як можна посягати на святе? Швеція – це рівність? Ні? І Марія Свеланд відповідає: ні! І проблема навіть не в Швеції, а проблема в засадовій нерівності, в «human condition», якщо хочете. Чому чоловік може спокійно поїхати у відрядження, повернутися як нічого не бувало, до нього тягнуться діти, обіймають і пищать від радості, а жінка, як тільки виходить за поріг терзається докорами сумління, почуттям провини і дома її зустрічають дитячі очі, повні відчаю, сліз і образи?
Щоб розібратися у всьому цьому, головна героїня летить на Канари, щоб там, на Тенеріфі знайти відповіді на ці і багато інших складних запитань. Дома вона залишає чоловіка і дворічного сина. З собою вона бере «Страх літати» Еріки Джонг і намагається разом з нею розібратися у всіх своїх складних почуттях. По суті, Еріка Джонг, Ніна Сімон і Марта Вайнрайт, проходять лейтмотивом усього роману Свеланд, у них вона черпає натхнення, силу і впевненість у собі (я ж цей роман купила, як тільки побачила Марту Вайнрайт і Еріку Джонг на першій сторінці книжки, гарний такий ринковий хід, мушу сказати:)
На позірну простоту сюжету, роман зачіпає саме своєю сміливістю. От можна бути обуреною на весь світ і сидіти мовчати, а можна бути обуреною настільки, щоб про це написати (щиро і відверто, і нехай буде, що буде).
Головним чином, цей роман – така біографічна подорож, у якій героїня згадує своє життя від дитинства до цього моменту, коли вона, тридцятирічна кобіта, сидить у літаку і думає, що життя настільки несправедливе, що з цим треба щось робити, бо так вона жити не може.
Її шукання виявилися не марними, як їй здається вона приходить до правильних висновків і разом з Джонг повторює: Не потрібно просити пробачення за те, що нам хочеться самим контролювати своє життя! Вона вірить, що «можна і любити і жити в рівності, що можна визволити любов із клітки проклятого патріархату, і що любов може врешті перемогти все і бути більшою за все» (Det måste gå att älska och leva jämlikt. Det måste gå att befria kärleken från skitpatriarkatets fängelse. Det måste få vara så att kärleken är det största, som står över allt).
В книжці дуже багато роздумів про материнство, починаючи від спогадів про власну матір, спостережень за жінками навколо, аж до рефлексій над своїм власним життям у ролі мами:
«Саме це і означає стати мамою – втратити контроль. І не має значення, наскільки добре ти тренована. Віддати своє тіло і частково саму себе... Лише тоді, коли ти наважишся втратити контроль, ти зможеш насолодитися материнством. Саме тому материнство здається таким неможливим проектом рівності ». (...det är precis det som det innebär att bli mamma, att förlöra greppet. Hur vältrєnad du än är. Ge upp sin krop och delvis ge upp sig själv. ...Det är först när du vågar släppa greppet och kontrollen som det blir möjligt att njuta av moderskapet. Och det är därför som moderblivandet verkar vara ett sånt omöjligt jämställhetsprojekt).
У Hallandsposten написали, що читання цього роману повинно б було стати законом для усіх майбутніх батьків. І якщо це перебільшення, то дуже маленьке перебільшення.
В сітці знайшла частину роману у російському перекладі
Ось початок звідти:
На крыльях
В это промозглое январское утро я сижу в самолете, который летит на Тенерифе. Уставшая как собака, серая как мышка и злая как сто чертей. Ну ладно, не злая – раздраженная. Раздраженная как черт. На все, а больше всего – на саму себя, и все это как будто подточило меня изнутри. Я живу с этой злостью уже так давно. Она как серый цемент, застывший у меня внутри. Это из-за нее я подливаю в бокал больше, чем нужно, чтобы забыться наконец и выкинуть из головы всю эту серость и муть. Как эти январские утра, например.
Я всегда терпеть не могла январи.
Я сижу в самолете, и читаю «Я не боюсь летать» Эрики Йонг, и честно пытаюсь взглянуть на все другими глазами, помягче, и – кто знает – может даже почувствовать себя на минуточку счастливой?
Мне ведь всего тридцать, а я уже такая злая. Просто-таки настоящая стерва.
Вообще-то все должно было быть совсем не так. Ведь как и все, я просто мечтала о любви. Но подозрение, однажды зародившись, переросло в уверенность, и с тех пор это гложет меня не переставая: о каком введении равноправия в этом обществе можно говорить, если даже с теми, кого мы любим, у нас этого не получается?
Мне тридцать, как и Айседоре в «Я не боюсь летать». Но насколько же я измотанная и нудная по сравнению с ней. Ад, называемый семейной жизнью, потихоньку вытянул из меня все жизненные силы, и понаставил таких пятен, которых лучше не касаться. А ведь я тоже могла бы быть такой, как она. Я могла бы быть тобой, Айседора, если бы я могла почувствовать еще хоть что-нибудь. Но перекрыто абсолютно все, и даже летать я не боюсь.

UPD: Виявляється, є переклад англійською http://www.amazon.com/Bitter-Bitch-Maria-Sveland/dp/1849012687

Comments

[rich-ka.livejournal.com]

материнство - саме зараз розумію, що нічого не розуміла про материнство до народження Мефодика, про втрату контролю - це так, постій1но хотілося чогось іншого, закінчити розпочаті до народження дитини проекти, читати книжки, мандрувати, сплікуватись з друзями, просто посидіти на самоті і помріяти - і так, наче крила зв"язані себе відчуваєш,а коли на все це "забиваю" - отоді я мама і головне - я люблю свого сина, хочу бути з ним.

[darynochka.livejournal.com]

дуже цікаво. дякую.

[dziga-ya.livejournal.com]

Прошу! Тішусь, що зацікавила)

[dziga-ya.livejournal.com]

Там багато цікавих роздумів, схожих до твоїх) Я розумію, що в кожної жінки досвіди можуть дуже відрізнятися, та все ж багато чого має бути спільним (я так собі думаю). Для головної героїні було важливо усвідомити, що це був саме її вибір народжувати, її вибір жити з тим чоловіком, з яким вона живе, і врешті вона стала від цього щаслива і вирішила народжувати ще)) (ну, це дуже спрощена моя версія))

[anja kroshkina (from livejournal.com)]

thanks for the review, yul'! will have to read it. but 1st i need to finish ''my name is red'' i started after alexander was born... over 3 months ago ;)... only now i manage to read for about an hour at a time, when i'm lucky. yeah, there is very little control, but i try to think of it as a journey, i took a dive and now i just try to take it from day to day. it's like a big ocean and u just have to let go and let the waves carry u. it's pointless to resist. the ocean is stronger. ur only responsibility is to survive and try to have as much fun an humanly possible along the way. there's so much joy in loosing control though, exercises ur sense of humour. when i do get overwhelmed or frustrated, i start dreaming of the time when i WILL be able to do things for just myself. but mostly i dream of doing things with, for and together with my little guy. my little guy and my big guy, who is washing floors right now, as i'm writing this with a little guy on my lap. yay to equality! ;)

[dziga-ya.livejournal.com]

Гарна метафора з океаном - головне вижити)
''my name is red'' мені сподобався, та не настільки, щоб не можна було його відкласти ще на декілька місяців чи навіть років заради веселіших справ))

[daf-andrew.livejournal.com]

воно є в англійському перекладі?

[dziga-ya.livejournal.com]

Виявляється, є)

http://www.amazon.com/Bitter-Bitch-Maria-Sveland/dp/1849012687

[daf-andrew.livejournal.com]

ах, амазон більше недоступний, так як я вже не в штатах)))
ну що поробиш))

[dziga-ya.livejournal.com]

А ти уже почав свою Велику Подорож?

[daf-andrew.livejournal.com]

гг, та вона не те щоб велика. Ні, через місяць, коли тепліше буде:)

[agent-dumb.livejournal.com]

на тему гендерного дивилась фільм ось на днях - женщины, которым повезло, російський 89 року, про справжнє життя звичайних жінок, які на війні побували і як воно потім їм було..він такий різкий і чесний цей фільм, про реальність наших матерів
а щодо книжки, так це добре розібратися в собі і написатити відкрито для всіх про свій досвід, але наш світ і "їх" світ зовсім полярні у плані.. та будь чого і думається мені аби я не розізлилася на злість головної героїні (хоча шматочок російською коли прочитала, то шукала, а де продовження?))

[dziga-ya.livejournal.com]

Продовження ось тут (у моєму пості треба натиснути "В сітці знайшла частину роману у російському перекладі"): http://feminisnts.wordpress.com/%D1%84%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%BC-%D0%B2-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8-%D0%B4%D0%B0%D1%82%D1%8B/%C2%AB%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%C2%BB-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%8F-%D1%81%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4-%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0-1-%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D1%80%D1%8B%D0%BB/

[boussa.livejournal.com]

ох блін я про це так часто думаю...особливо тема материнства, от була собі я і робила щооо хтіла, а тут гоп і все...ти вже ніколи не ти....і багато чого і в відрядження не махнеш спокійно перші роки і на роботі не затримаєшся і не забєш на весь світ і журнал ввечрі не почитаєш я зараз стомлююсь, а що буде якщо буде дитя....але потім думаю про те що треба бути по-перше готовим і розуміти що робиш, по-друге ніколи не знатимеш як поки цього не станется і третє - це секрет успіху: кожному проекту треба віддаватись на всі 100 і тоді все буде ок....а взагалі я думаю що багато жінок страждає від свого егоізму з одного боку, з другого мало чоловіків які реально підтримують жінок в домашніх клопотах...короче тема така важка....

[dziga-ya.livejournal.com]

Згідна з усіма твоїми "по-перше, по-друге" і ін. То справді важка тема і кожна вибирається як може, бо якраз тут залежить все не лише від тебе, а й від того, з ким живеш, якщо людина адекватна, то і обом легше, а якщо ні, то блінннн.... приходиться все тягнути на собі... от і стають ці жінки, як їх описує Свеланд в романі "стервами, злими на весь світ", але ж від цього не лише жінка страждає, дитина також. Тому як вже назвався грибом, треба на всі сто бути тим грибом, незалежно від того, хто тобі допомагає чи ні, врешті ми ж самі робимо вибір з ким жити і як, народжувати, чи ні... я собі так думаю, що я готова піти на ці кардинальні зміни))

[boussa.livejournal.com]

кардинальні зміни це я думаю навіть не перебільшення.
от власне вибирати з ким ти живеш то є великий плюс і велика можливість, але мені здаєтся не всі жінки користають з неї чи скажімо пріорізують інші речі, аніж надійний розуміючий партнер - а це вже пів діла на правду.

[dziga-ya.livejournal.com]

це точно! просто не всі жінки розуміють, що є інші варіанти поведінки чоловіків) Не тільки пива попити і телевізор подивитися.